1. Словник української мови в 11 томах

вірний

ВІ́РНИЙ, а, е.

1. Який заслуговує довір’я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий.

— Усе буде, як кажеш, — промовила вірна, віддана дружина (Вовчок, І, 1955, 364);

І я учитимусь як слід, і буду вірним сином найкращої на цілий світ моєї Батьківщини! (Забіла, Одна сім’я, 1950, 30);

// Який відзначається відданістю.

Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (Стар., Поет. тв., 1958, 33);

От так маєш! За тридцятилітню вірну службу така заплата (Фр., II, 1950,102);

// чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує.

Вірна заповітам В. І. Леніна, Комуністична партія Радянського Союзу розглядав будівництво комунізму в нашій країні як своє велике інтернаціональне завдання (Ком. Укр., 10, 1966, 9).

Бу́ти (лиша́тися і т. ін.) ві́рним собі́ — лишатися таким, як і завжди; бути незмінним.

Старий генерал, якого сусіди вважали "червоним" і небезпечним, завжди лишався вірним собі (Коцюб., II, 1955, 383).

2. розм., рідко. Те саме, що пра́вильний 1; правдивий, точний.

А шлях наш — вірний, бо це — шлях, до якого рано чи пізно неминуче прийдуть і всі інші країни (Ленін, 33, 1951, 131);

— Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді ми поставимо вірний діагноз (Ів., Вел. очі, 1956, 35).

3. розм., рідко. Те саме, що немину́чий; певний.

Погнали його на вірну смерть, скласти свою.. голову (Цюпа, Три явори, 1958, 15).

4. у знач. ім. ві́рні, них, мн., рел. Про людей, які неухильно дотримуються догматів якоїсь віри, релігії; правовірні.

[Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання [не ходити на зібрання], бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри (Л. Укр., II, 1951, 381);

На небі, кажуть папи, для вірних, для римо-католиків — самий рай… (Вишня, І, 1956, 456).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірний — Орний [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. вірний — (який не міняє свої поглядів, почуттів) постійний, незрадливий, відданий, незмінний. Словник синонімів Полюги
  3. вірний — ві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. вірний — 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М. Літературне слововживання
  5. вірний — Певний, надійний, незрадливий, непідкупний, випробуваний; (друг) щирий, ВІДДАНИЙ, незмінний, постійний; (висновок) правильний, точний; (- смерть) неминучий; (- заувагу) слушний. Словник синонімів Караванського
  6. вірний — ім. і вірянин, вірник Охрещений учасник богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
  7. вірний — Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  8. вірний — Поправний, нехибний, див. правильний Словник чужослів Павло Штепа
  9. вірний — -а, -е. 1》 Який заслуговує на довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. || Який відзначається відданістю. || чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. 2》 розм., рідко. Те саме, що правильний 1); правдивий, точний. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. вірний — ВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. – Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок); З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник української мови у 20 томах
  11. вірний — Дуже вірний, але дуже не мірний. Дуже добрий і вірний робітник, та любйть запиватися. Коли мене любиш вірно, не кажи нікому, бо люди рознесуть, як вітер солому. Задержмо свою любов в тайні. Хто не вірить, хай собі перемірить. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. вірний — I відданий, вірненький, вірнесенький, вірняк, незрадливий, певний, щирий Фразеологічні синоніми: вірний друг; вірний своєму слову II див. безпомилковий Словник синонімів Вусика
  13. вірний — виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях.. Фразеологічний словник української мови
  14. вірний — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови
  15. вірний — Ві́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. вірний — Вірний, -а, -е Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. н. п. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, дѣйствительный. Словник української мови Грінченка