вірний

Значення в інших словниках

1. вірний — (який не міняє свої поглядів, почуттів) постійний, незрадливий, відданий, незмінний. Словник синонімів Полюги
2. вірний — ві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
3. вірний — 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М. Літературне слововживання
4. вірний — Певний, надійний, незрадливий, непідкупний, випробуваний; (друг) щирий, ВІДДАНИЙ, незмінний, постійний; (висновок) правильний, точний; (- смерть) неминучий; (- заувагу) слушний. Словник синонімів Караванського
5. вірний — ім. і вірянин, вірник Охрещений учасник богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
6. вірний — Вірний, правдивий, правильний, певний, слушний Прикметник вірний і прислівник вірно з якогось часу не тільки витискають з ужитку інші, більш відповідні слова, а й набирають невластивого їм значення. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
7. вірний — Поправний, нехибний, див. правильний Словник чужослів Павло Штепа
8. вірний — -а, -е. 1》 Який заслуговує на довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. || Який відзначається відданістю. || чому. Який незмінно дотримується чого-небудь, не зраджує. 2》 розм., рідко. Те саме, що правильний 1); правдивий, точний. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. вірний — ВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. – Усе буде, як кажеш, – промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок); З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник української мови у 20 томах
10. вірний — Дуже вірний, але дуже не мірний. Дуже добрий і вірний робітник, та любйть запиватися. Коли мене любиш вірно, не кажи нікому, бо люди рознесуть, як вітер солому. Задержмо свою любов в тайні. Хто не вірить, хай собі перемірить. Приповідки або українсько-народня філософія
11. вірний — I відданий, вірненький, вірнесенький, вірняк, незрадливий, певний, щирий Фразеологічні синоніми: вірний друг; вірний своєму слову II див. безпомилковий Словник синонімів Вусика
12. вірний — виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях.. Фразеологічний словник української мови
13. вірний — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови
14. вірний — Ві́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
15. вірний — ВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує довір’я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. — Усе буде, як кажеш, — промовила вірна, віддана дружина (Вовчок, І, 1955, 364); І я учитимусь як слід... Словник української мови в 11 томах
16. вірний — Вірний, -а, -е Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. н. п. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, дѣйствительный. Словник української мови Грінченка