1. Фразеологічний словник української мови

голити

без ми́ла голи́ти / поголи́ти кого. Завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, складних обставин. — Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче (А. Хорунжий).

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); (Тетяна:) Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

голи́ти в москалі́, іст. Забирати у солдати. Ото ж і вивчився я, виріс, Прошу собі волі,— Не дає (пані), І в москалі Проклята не голить (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голити — голи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. голити — голю, голиш, недок. 1》 перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. 2》 неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голити — ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. що. Зрізати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки .. одну чуприну (О. Словник української мови у 20 томах
  4. голити — Голяр вчиться голити на лиці сироти, за якого ніхто не заступиться. За сироту ніхто не заступиться, тому над нею всі знущаються. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. голити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  6. голити — Голи́ти, голю́, го́лиш, го́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. голити — ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Донч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. голити — Голити, -лю, -лиш гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Словник української мови Грінченка