голити
ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок.
1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити.
Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Стор., І, 1957, 265);
Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Донч., Вибр., 1948, 221).
◊ Голи́ти лоб (чупри́ну і т. ін.), іст. — забирати в солдати (до 1874 р. всім, кого призивали в царську армію, голили передню частину голови).
Кажуть, що хтось-то підглядів, що як голили Костеві лоб, так буцімто в нього покотилися з очей дві слізки… (Кв.-Осн., II, 1956, 387);
— Од цариці прийшов указ лоби голить (Шевч., II, 1953, 52);
Голи́ти в москалі́, іст. — те саме, що Голи́ти лоб (чупри́ну і т. ін.).
Ото ж і вивчився я, виріс, Прошу собі волі, — Не дає [пані]. І в москалі Проклята не голить (Шевч., II, 1953, 63).
2. неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось.
Вже Докія не змовчує більш Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою (Кучер, Прощай.., 1957, 343).
Значення в інших словниках
- голити — голи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- голити — голю, голиш, недок. 1》 перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. 2》 неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голити — ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. що. Зрізати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки .. одну чуприну (О. Словник української мови у 20 томах
- голити — Голяр вчиться голити на лиці сироти, за якого ніхто не заступиться. За сироту ніхто не заступиться, тому над нею всі знущаються. Приповідки або українсько-народня філософія
- голити — без ми́ла голи́ти / поголи́ти кого. Завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, складних обставин. — Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче (А. Хорунжий). Фразеологічний словник української мови
- голити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
- голити — Голи́ти, голю́, го́лиш, го́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- голити — Голити, -лю, -лиш гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Словник української мови Грінченка