голити

Значення в інших словниках

1. голити — голи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. голити — голю, голиш, недок. 1》 перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. 2》 неперех., перен., розм. Влучно, гостро відповідати кому-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голити — ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. що. Зрізати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки .. одну чуприну (О. Словник української мови у 20 томах
4. голити — без ми́ла голи́ти / поголи́ти кого. Завдавати кому-небудь неприємностей; бути причиною чиїхось важких, складних обставин. — Як так будеш ламати причепи, то ми тебе без мила поголимо, парубче (А. Хорунжий). Фразеологічний словник української мови
5. голити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
6. голити — Голи́ти, голю́, го́лиш, го́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. голити — ГОЛИ́ТИ, голю́, го́лиш, недок. 1. перех. Зрізувати під корінь волосся бритвою; брити. Всі запоріжці голили собі голови і зоставляли тільки.. одну чуприну (Стор., І, 1957, 265); Вуса й бороду він завжди голив, голову теж голив начисто (Донч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
8. голити — Голити, -лю, -лиш гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) лоб голити. Брать въ солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется въ этомъ значеніи и только глаголъ съ дополненіемъ: в москалі. Словник української мови Грінченка