городити
горо́д (рідше тин) городи́ти, який і без означення, перев. несхв. Починати якусь копітку справу. — Перш за все, Мусію Степановичу, відібрати землю у поміщиків. Без цього нема чого і город городити (А. Головко); — Та чи варт тоді город городити? Чи не краще тоді вдома лишитися?(Г. Коцюба); Мабуть, це викликало б у всіх посмішку — навіщо було город городити, навіщо затівати (З журналу); Трапляється, що не збагнеш: навіщо все це, чого було отой тин городити? (З газети). тин городи́ться. Поки дочитаєш до кінця, часто забуваєш — що ж там було на самому початку, заради чого цей тин городився (З журналу).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- городити — городи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- городити — -роджу, -родиш, недок., перех. 1》 Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). 2》 перен., розм. Говорити дурниці, нісенітниці і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- городити — ГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок., що. 1. Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). Не одному хазяїну поміг пліт городити, скільки кіп хліба ціпом збити: на усі руки був наш Денис (Г. Словник української мови у 20 томах
- городити — див. говорити Словник синонімів Вусика
- городити — Городи́ти, -роджу́, -ро́диш, -ро́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- городити — ГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, недок., перех. 1. Ставити що-небудь (огорожу, тин, паркан). — А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? — сказав Карпо (Н.-Лев., II, 1956, 354); — Чи паркан городитиме?... Словник української мови в 11 томах
- городити — Городити, -джу, -диш гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Словник української мови Грінченка