грім

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

гря́нув грім. Щось сталося, відбулась якась подія. Це добре, що після того, як грянув грім, усі так вболіва́юче й емоційно стали захищати директора і себе (З журналу); Поки грім не грянув, затрати на все оте нам завжди здаватимуться даремно викинутими грішми (З журналу); // з ким. Щось сталося з кимось. Хороша справа плюралізм! Однак при ньому й покруч зріс, Жонглює терміном гучним, Бо знає: з ним не гряне грім (З журналу).

мета́ти громи́ і (та) бли́скавки на кого—що, проти кого—чого і без додатка. 1. Гнівно, роздратовано говорити, писати про кого-, що-небудь; критикувати, лаяти когось. Преса метала громи і блискавки на “недоварених студентів”, що посміли зняти руку на громадський спокій (П. Колесник); І Панас Максимович знову почав метати громи й блискавки на непокірного сина… (В. Минко); Отець Хрисантій і досі метав громи та блискавки на клятвовідступника Поцілуйка (М. Стельмах). бли́скавки мета́ти. Він блискавки метав, Повчав мене сердито (В. Іванович). мета́ти грім і бли́скавку. Губернатор метав грім і блискавку. Таким Оух ще не знав його (Я. Стецюк); Чи варто було метати грім і блискавку проти… всього вчення про гормони рослин у цілому..? (Вибр. праці М. Г. Холодного). 2. Поглядом виражати гнів, обурення, незадоволення; сердито дивитися. Закидайло войовниче поблискував хворобливими оченятами, метав громи й блискавки (Ю. Збанацький). мета́ти громи́ з оче́й. Чув (Юра) у грудях силу, метав громи з очей, здіймав руки угору і закликав хмару (М. Коцюбинський). мета́ти бли́скавки (з оче́й). Як ворожбит, він блискавки метав І мав суворий аскетичний профіль (Б. Олійник); Хаджі-Бекірове серце спахнуло гнівом праведним, мечучи блискавки з очей, він гримнув на Сентара (М. Коцюбинський).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю (мотоцикл), грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський). 2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). (хоч) грім би поби́в (приби́в) (наві́ки) на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

хай (неха́й) хоч грім з не́ба. За будь-яких обставин; обов’язково, неодмінно. — Сподіваюсь, до ранку .. прапор буде піднято на валу! — Піднімемо, .. хай хоч грім з неба, а вал буде наш! (О. Гончар).

щоб грім поби́в (приби́в, уби́в і т. ін.) кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. (Химка:) Обдурив мене .. отой вражий син, щоб його грім побив (Панас Мирний). щоб грім уби́в і бли́скавка спали́ла. Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр.. присл..).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (се́ред) я́сно́го ( рідко чи́стого) не́ба. 1. з дієсл. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Однак новина впала, як грім з ясного неба (М. Коцюбинський); Спомин про обіцяну телицю того вечора вдарив, як грім із ясного неба (Є. Гуцало); Замфіра, наче грім з ясного неба, вразила ця звістка (М. Коцюбинський); — Ми, тату, .. летимо.— Було це як грім серед ясного неба. Проте батько й виду не показав (О. Гончар); — Мов грім серед ясного неба, шмагонули наш слух його слова (Ю. Збанацький); Фарбувальники не люблять критики! Ці слова .. прозвучали, мов грім серед чистого неба (М. Томчаній). як грім з не́ба. — Жили ми з одинокою матір’ю, і ось на саму кутю, як грім з неба,— прийшли (поліцаї) (Ю. Збанацький). гро́мом із (се́ред) я́сно́го не́ба. А якщо для Докії почуте прозвучить громом із ясного неба? (Ю. Збанацький); Розкриття тієї змови було .. громом серед ясного неба (В. Канівець). 2. Несподіваний, раптовий і т. ін. Ватрич пішов працювати в цех, де .. довелося справу мати з людьми. Дуже швидко виявилося, що з ними порозумітися бригадир не вміє. Це відкриття було, мов грім з ясного неба (З газети).

як (мов, на́че і т. ін.) грім з (я́сно́го) не́ба впав (уда́рив) над ким—чим і без додатка. Щось несподівано, раптово прозвучало, пролунало, трапилось і т. ін. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка); — Пробачте, — наче грім з ясного неба ударив над Павловою головою: нечутно по килимі підійшла Людмила. — Я вас заставила ждати (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) грім на го́лову. Несподівано, раптово, зненацька і т. ін. Прийшов Павло вранці на заняття, а господиня і заявила, як грім на голову, що уроку не буде сьогодні (А. Головко); А влітку — вже почали до жнив збиратися — як раптом, наче грім на голову, німці (А. Головко).

як (мов, на́че і т. ін.) гро́мом приби́тий (рідше приглу́шений). Приголомшений якоюсь звісткою, дуже вражений чим-небудь; остовпілий (від якоїсь події, переляку і т. ін.). — Дякую тобі за пиво, а до роботи в понеділок не маєш чого приходити, я вже приняв (прийняв) другого. Нещасливий муляр став мов громом прибитий на ті слова (І. Франко); Отець Харитін приїхав додому, мов прибитий громом (І. Нечуй-Левицький); Пріська, що досі стояла коло печі, наче громом прибита, при тім слові Грицьковім уся затіпалася (Панас Мирний); Вийшли з палацу, неначе громом прибиті. Йшли до графа дідичами, а вийшли од його (од нього) старцями: хоч бери торбу та йди на жебри (І. Нечуй-Левицький); Вона стоїть серед хати, мов заворожена, мов громом приглушена (Ю. Збанацький); Дівчинка стояла наче приглушена громом (О. Донченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) грім. Фізично витривалий, сильний, дужий (про людину). — Ех, Даниле, ах, Даниле, Був же ти як грім! З молодим було б під силу Позмагатись їм (А. Малишко); — Панове! До Мартина Пушкаря тут посланець прибув із Січі… Ввійшов, як грім, обвітрений з дороги. Віддав чолом… (Л. Костенко); // Міцний, ставний (про постать людини). Чуб кучерявий, сам (отець Олександер) красивий, постать, як грім (І. Микитенко).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом вра́жений. Неприємно здивований, схвильований чим-небудь несподіваним. — Йому, бідному, нічого вже не судилося бачити...— Тобто як? — Без очей зостався... Євген стояв наче вражений громом (О. Гончар). немо́в гро́мом приши́блений. — Од такої речі троє недавно веселих, щасливих людей стало на одному місці нерушимо, немов громом пришиблені (І. Нечуй-Левицький).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом приби́ло кого, безос. Дуже вразило, приголомшило когось що-небудь (несподіване, непередбачене і т. ін.). Як громом прибило Масю, так цими словами: їй не жаль було за о. Гервасієм, як за батьком (А. Свидницький).

як (мов, ні́би і т. ін.) гро́мом уда́рило кого, безос. Хто-небудь дуже вражений, приголомшений чимсь. — Я почула його (крик) аж у долині. Мене мов громом ударило (З газети).