грім
ГРІМ (звуки, що супроводять електричні розряди в атмосфері), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ПЕРУ́Н заст. поет. Небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць (М. Стельмах); Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (В. Кучер); Затих — і шум дощу, і вітру спів сердитий, і.. перунів розкотистий удар (М. Драй-Хмара).
ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм., ГУРКО́ТНЯВА розм. (дуже сильний); РОКОТА́ННЯ, РОКОТІ́ННЯ, РО́КІТ (монотонний). Долина розмірений гул вулиці, гуркіт лебідки, торохтіння транспортера на будівництві (О. Донченко); В поспішнім гуркотанні коліс чулась тривога (М. Коцюбинський); Всі мусили говорити голосно, щоб перекричати гуркотіння скатів (О. Гуреїв); Чути грім віддаленого бою (В. Собко); Далеко в лісі їхав віз, і його гримотіння луною розстилалося між деревами (Г. Хоткевич); Місто! Гамір, грюкіт, гуркотнява (П. Загребельний); Чути було якесь ритмічне грюкання та глухий гук, що скидався на шум недалекого урагану (С. Васильченко); Він.. вчув дальнє гуркання ворожої гармати (О. Ільченко); Грюкотіння вже котилося вулицею села (М. Томчаній); Я в серці, друзі, пронесу Гармат важких страшну ясу (А. Малишко); І ревіння моторів, і трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху — все було неймовірним (О. Гончар); Гуркотня гармат.. гнала їх усіх у рятівне підпіччя (І. Ле); Ночами на трасі гуркотнеча моторів помітно вщухала (В. Логвиненко); Хвилі б'ються об берег з ритмічним рокотанням (Т. Масенко); Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (О. Довженко); Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней — все ставало зараз помітно лункішим, ніж вдень (О. Гончар). — Пор. гуді́ння, торохті́ння, 1. шум.
Значення в інших словниках
- грім — грім іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- грім — етн. перун; грімотня, гримотіння, гримотання, гуркання; пор. ГУРКІТ. Словник синонімів Караванського
- грім — [гр'ім] грому, м. (на) гром'і, мн. громи, гроум'іў Орфоепічний словник української мови
- грім — грому, ч. 1》 Гуркіт і тріск, що супроводжують електричні розряди в атмосфері. Грім би мене побив — уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь. 2》 перен., чого. Сильні, гучні звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грім — Вік для мене ні грім, ні туча. Мене не страшить старість. Грім гримить — хліб буде родить. Раз гримить грім, то падатиме дощ, без якого доброго врожаю не буде. До першого грому земля не розмерзається. Народна прикмета. Приповідки або українсько-народня філософія
- грім — див. звучання Словник синонімів Вусика
- грім — Акустичне явище, що супроводжує блискавку — тріск або гуркіт; викликаний різким розширенням повітря внаслідок збільшення темп. під час електричного розряду. Універсальний словник-енциклопедія
- грім — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!... Фразеологічний словник української мови
- грім — Грім, гро́му, -мові, гро́ме! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- грім — ГРІМ, гро́му, ч. 1. Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить — хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94); Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Шевч., І, 1951, 113); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- грім — Грім, грому м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. ум. громик. Мет. 259. Словник української мови Грінченка