1. Приповідки або українсько-народня філософія

грім

Вік для мене ні грім, ні туча.

Мене не страшить старість.

Грім гримить — хліб буде родить.

Раз гримить грім, то падатиме дощ, без якого доброго врожаю не буде.

До першого грому земля не розмерзається.

Народна прикмета.

Грім по небі гуркоче, бо Господь Бог так хоче.

Кожен так робить, як хоче.

Не все дощ іде, як гремить.

Грім не є ознакою, що дощ буде падати. Погроза не є ще ознакою небезпеки.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грім — грім іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. грім — етн. перун; грімотня, гримотіння, гримотання, гуркання; пор. ГУРКІТ. Словник синонімів Караванського
  3. грім — [гр'ім] грому, м. (на) гром'і, мн. громи, гроум'іў Орфоепічний словник української мови
  4. грім — грому, ч. 1》 Гуркіт і тріск, що супроводжують електричні розряди в атмосфері. Грім би мене побив — уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, запевнення в чому-небудь. 2》 перен., чого. Сильні, гучні звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. грім — див. звучання Словник синонімів Вусика
  6. грім — Акустичне явище, що супроводжує блискавку — тріск або гуркіт; викликаний різким розширенням повітря внаслідок збільшення темп. під час електричного розряду. Універсальний словник-енциклопедія
  7. грім — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!... Фразеологічний словник української мови
  8. грім — ГРІМ (звуки, що супроводять електричні розряди в атмосфері), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ПЕРУ́Н заст. поет. Небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць (М. Словник синонімів української мови
  9. грім — Грім, гро́му, -мові, гро́ме! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. грім — ГРІМ, гро́му, ч. 1. Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Грім гримить — хліб буде родить (Укр.. присл.., 1955, 94); Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Шевч., І, 1951, 113); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  11. грім — Грім, грому м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. ум. громик. Мет. 259. Словник української мови Грінченка