добрати

добира́ти / добра́ти ді́ла (ла́ду́). Розбиратися в чомусь. В хаті справили такий крик, що трудно було добрати діла, хто що говорив і до чого (Грицько Григоренко); — Так от .. тут я щось одразу не розібрала і тепер не доберу ладу! — одповіла Люба (Олена Пчілка); // Розв’язувати щось, знаходити відповідь на якесь завдання. — Оце тобі, Антоне, книжка, — сказав Василь Семенович, подаючи йому задачника. — Тут усяка тобі задача — немов загадка: поморочиш голову, поки ладу добереш (С. Васильченко).

добира́ти (дохо́дити) / добра́ти (дійти́) смаку́. 1. в чому і без додатка. Відчувати задоволення від їжі, питва. Він хоч і хильнув удвоє більше за двох, але тільки зараз оце починав смаку добирати (Я. Баш); Проценко мовчав, ковтаючи чай .. Він ніяк не доходив смаку (Панас Мирний). добира́тися смаку́. В роті в його від випивки мов потерпло — німіло, він уже не добирався ніякого смаку ні в чому (Панас Мирний). 2. в чому. Поступово захоплюватися чим-небудь; виявляти інтерес, любов до чогось. Любов Прохорівна добрала смаку в науковій праці свого Женічки (Іван Ле).

добра́ти (до) ро́зуму (глу́зду, то́лку, ума́ і т. ін.) у чому і без додатка. Додуматися до чого-небудь, зробити певний висновок. Певні були (селяни), що ті (коноводи) не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б. Грінченко); Він і зараз ніяк до розуму не добере — хто б таки його листа міг віднайти? (А. Головко); — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро (П. Куліш); // Незрозуміло. А воно й місто зараз — до ума не добереш: завод же стоїть і тютюнові фабрики — бастують робітники (А. Головко).

підбира́ти (добира́ти) / підібра́ти (добра́ти) ключ до душі́ (до се́рця) чиєї (чийого), кого. Знаходити підхід до кого-небудь, входити в довір’я до когось. Гори педагогічної літератури написано .. про те, як підбирати ключі до їхніх (дитячих) розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, і раптом бачиш, що ніякий стандартний ключик до нього не підходить (О. Гончар).