звивати

зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня...” (Григорій Тютюнник); Не знати тобі, Свириде, того щастя, не мати тобі ніколи свого добра, не вити свого гнізда тобі (Панас Мирний). зви́ти гнізде́чко. (Кембль:) Річард молодий... Одружиться колись, зів’є гніздечко, то й іграшки забуде (Леся Українка). зви́ти / звива́ти кубе́льце. Звила (Катря) собі затишне домашнє кубельце, народила дитину, та, проте, не могла всидіти дома (Л. Дмитерко); Їй (Марусі), як і кожній молоденькій жіночці, хотілося звити власне кубельце. Щоб і хата своя була, і двір, і город (А. Дімаров); У хлопця .. турбот вистачає: незабаром весілля, своє кубельце звивати (І. Муратов). 2. Зосередитися, утвердитися (про щось негативне). — Од пана до пана... з гуральні в сахарню... з кубла в кубло (йшли палити селяни). Скрізь, де людська кривда гніздо собі звила (М. Коцюбинський); Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці (О. Довженко); В людських душах звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна (Панас Мирний). 3. зневажл. Організуватися в групу, що займається антигромадською злочинною діяльністю; укоренитися де-небудь. — Справа, брат, серйозна. Вони ж там таке гніздо в “Тракторзбуті” були звили... Думав — серйозні люди, чисті і на совість, і на руки, а вони — пройди (Ю. Збанацький); Ставили цей мур графи Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).