клепати

клепа́ти язико́м. Вести пусті, несерйозні, беззмістовні розмови; говорити все, про що думається. Язиком що хоч клепай, а руки при собі тримай (М. Номис); — Мене тутечки в Києві усякі старосвітські лисини .. вже обсудили, оббрехали, бо ти сам знаєш добре, що їм в Києві нема ж про що язиком в салонах клепать (І. Нечуй-Левицький); Чимало жінок з дітьми посідало тут (коло волості) таки поблизу, лузали насіння та клепали язиками (Б. Грінченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клепати — Клепати: — тут: хлопати [51] Словник з творів Івана Франка
  2. клепати — клепа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. клепати — (косу) виклепувати, приб. гострити; ЖМ. бити, калатати, кувати; (металеві шви) нютувати; П. наговорювати, набріхувати, зводити наклеп. Словник синонімів Караванського
  4. клепати — див. ганьбити; дзвонити Словник синонімів Вусика
  5. клепати — клепаю, клепаєш і клеплю, клеплеш; мн. клеплють; недок. 1》 перех.Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б'ючи по ньому молотком. 2》 перех. і без додатка. З'єднувати металеві частини чого-небудь заклепками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клепати — 1. нютувати, занютовувати, занютувати, позанютовувати, знютовувати, знютувати, познютовувати 2. це косу Словник чужослів Павло Штепа
  7. клепати — КЛЕПА́ТИ, клепа́ю, клепа́єш і кле́плю́, кле́плеш; мн. кле́плють; наказ. сп. клепа́й і клепли́; недок. 1. що. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа і т. ін., б'ючи по ньому молотком. [Конон:] Хіба ніколи не бачили, як косу клепають? (М. Словник української мови у 20 томах
  8. клепати — Аю, -аєш, недок. Робити. Клепати поличку. Словник сучасного українського сленгу
  9. клепати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін. Словник синонімів української мови
  10. клепати — Клепа́ти, кле́плю, кле́плеш, кле́плють і клепа́ю, -па́єш, -па́є, -па́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. клепати — КЛЕПА́ТИ, клепа́ю, клепа́єш і кле́плю, кле́плеш; мн. кле́плють; недок. 1. перех. Вирівнювати й загострювати лезо коси, ножа тощо, б’ючи по ньому молотком. [Конон:] Хіба ніколи не бачили, як косу клепають? (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  12. клепати — Клепа́ти, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш гл. 1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле. посл. 2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Шевч. 381. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа. Ном. № 2614. 3) Бить, звонить в колотушку. 4) Бить. Словник української мови Грінченка