1. Фразеологічний словник української мови

кривавий

до сьо́мого (деся́того, крива́вого і т. ін.) по́ту, зі сл. працюва́ти, труди́тися і т. ін. Дуже виснажливо, понад силу; тяжко. Гармаші капітана Заруби працюють до сьомого поту, установлюючи гаубиці в котлованах, відбитих у противника ще вночі (П. Автомонов); Хаблак трудиться до сьомого поту, вечори просиджує над замітками (В. Дрозд); Порався найзаповзятливіше, до сьомого поту, до самозабуття (З журналу); — Я ще на панських плантаціях до десятого поту прополювала буряки, кров’ю руки сходили — знаю ціну отим клятим зайвим росткам (З журналу); Хіба закон працював на тих виноградниках до поту кривавого?.. (М. Коцюбинський).

крива́ва о́ргія, книжн. Битва, побоїще і т. ін. (Неофіт-раб:) Так чи не ліпше залишити мрії про вічне і піти .. на оргію криваву? (Леся Українка); Простою випадковістю можна пояснити те, що Герцен лишився в живих після кривавої оргії, яку вчинила .. французька буржуазія (З журналу).

крива́вий бенке́т. 1. Битва, війна. Упоєні на бенкетах кривавих, невільники-народи спали довго у спільній віковій… темниці (Леся Українка); Саїб літав на арабському коні поперед війська. На бенкет кривавий він убрався, як на велике свято (І. Нечуй-Левицький). 2. Масове вбивство. Фашисти в українських селах чинили криваві бенкети (З усн. мови).

крива́вими мозо́ля́ми, зі сл. заробля́ти, зво́дити і т. ін. Важкою, наполегливою, виснажливою працею; тяжко. (Кряж:) На що плюнув? На що? На те, що кривавими мозолями, серцем зводили на своїй землі? (М. Зарудний).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти (крива́вий (соло́ний, сьо́мий і т. ін.)) піт. Виконувати важку, складну роботу, докладаючи великих зусиль; надриватися, перевтомлюватися. Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр.. присл..); Все віддай на вжиток люду, Що, ллючи кривавий піт, Не жалів для тебе труду (П. Грабовський); Вранці вийшли на роботу .. І не стидались лити поту На лоні братньої землі (Олександр Олесь); Піт солоний пролива (перекладач) — Ну й попалися слова! Аж розпухла голова… (О. Ющенко); Груша росте собі.., а на виноградниках людині треба пролити сьомий піт (М. Томчаній); // у що. Вкладати в щось свою працю. Честь тому, хто в землю чорну В спеку, в холод піт свій ллє! (П. Грабовський).

ступа́ти / ступи́ти на крива́вий шлях. Чинити вбивства. (Кассандра:) Стій! Невже пора ступати нам на шлях кривавий? (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кривавий — крива́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кривавий — КРИВАВИЙ – КРОВНИЙ – КРОВ’ЯНИЙ Кривавий. Залитий кров’ю; пов’язаний з пролиттям крові; який здійснює, спричиняє багато вбивств, а також переносно: кривава рана, кривавий диктатор, кривавий терор, кривава битва, кривава боротьба, кривава помста... Літературне слововживання
  3. кривавий — Закривавлений; (колір) червоний, багряний, кров'яний, кровистий; (бунт) кровопролитний; (інквізитор) жорстокий, тиранічний, немилосердний, безжалісний; (переказ) жахливий; (- сльози) кревний; (заробіток) тяжко <�кров'ю, кривавими мозолями>... Словник синонімів Караванського
  4. кривавий — див. червоний Словник синонімів Вусика
  5. кривавий — [криевавией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  6. кривавий — -а, -е. 1》 Прикм. до кров 1). || Змішаний з кров'ю. || З якого тече, виступає кров. 2》 Залитий кров'ю, закривавлений. 3》 перен. Який має колір крові; червоний, багряний. 4》 Пов'язаний із пролиттям крові, з жертвами; кровопролитний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кривавий — КРИВА́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кров 1. Старий циган стиха постогнував і лишив за собою, од порога до лави, криваву стежку (М. Коцюбинський); [Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Словник української мови у 20 томах
  8. кривавий — КРИВА́ВИЙ (з крові, з кров'ю), КРОВ'ЯНИ́СТИЙ, КРОВ'ЯНИ́Й, КЕРВА́ВИЙ діал.; ЗАКРИВА́ВЛЕНИЙ (залитий, просякнутий кров'ю); КРОВОТЕ́ЧНИЙ (КРОВОТОЧИ́ВИЙ) (про рану). А від плеча і до плеча Кривава борозенка, Убито хлопця сурмача Івана Морозенка (А. Словник синонімів української мови
  9. кривавий — Крива́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кривавий — КРИВА́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до кров 1. Старий циган стиха постогнував і лишив за собою, од порога до лави, криваву стежку (Коцюб., І, 1955, 376); [Річард:] Ні, мрія не завжди бавить. Часом то за мрію річки криваві люди проливають (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах