кубельце

зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня...” (Григорій Тютюнник); Не знати тобі, Свириде, того щастя, не мати тобі ніколи свого добра, не вити свого гнізда тобі (Панас Мирний). зви́ти гнізде́чко. (Кембль:) Річард молодий... Одружиться колись, зів’є гніздечко, то й іграшки забуде (Леся Українка). зви́ти / звива́ти кубе́льце. Звила (Катря) собі затишне домашнє кубельце, народила дитину, та, проте, не могла всидіти дома (Л. Дмитерко); Їй (Марусі), як і кожній молоденькій жіночці, хотілося звити власне кубельце. Щоб і хата своя була, і двір, і город (А. Дімаров); У хлопця .. турбот вистачає: незабаром весілля, своє кубельце звивати (І. Муратов). 2. Зосередитися, утвердитися (про щось негативне). — Од пана до пана... з гуральні в сахарню... з кубла в кубло (йшли палити селяни). Скрізь, де людська кривда гніздо собі звила (М. Коцюбинський); Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці (О. Довженко); В людських душах звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна (Панас Мирний). 3. зневажл. Організуватися в групу, що займається антигромадською злочинною діяльністю; укоренитися де-небудь. — Справа, брат, серйозна. Вони ж там таке гніздо в “Тракторзбуті” були звили... Думав — серйозні люди, чисті і на совість, і на руки, а вони — пройди (Ю. Збанацький); Ставили цей мур графи Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).

наси́джене гніздо́ (кубло́). Житло, місце, де хто-небудь прожив тривалий час. До спустошеного села повертали потроху люди, оселяючись у давніх, насиджених гніздах (Ф. Малицький); Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Н. Рибак). наси́джене кубе́льце. Ополудні покинув — невже назавжди? — своє містечко… насиджене кубельце… Куди? Світ за очі (М. Понеділок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кубельце — кубе́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кубельце — див. кубло; оселя Словник синонімів Вусика
  3. кубельце — -я, с. Зменш.-пестл. до кубло 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кубельце — КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до кубло́ 1. Часто можна було побачити пташку, яка, схопивши черв'яка, зникала з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьверінки (О. Донченко); Одарка .. Словник української мови у 20 томах
  5. кубельце — КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до кубло́ 1, 2. Одарка.. намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Мирний, І, 1954, 53); Гюлле правила за господарку не лише свого кубельця, але й допомагала невістці (Досв., Гюлле, 1961, 98); *У порівн. Словник української мови в 11 томах