кубельце
КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с.
1. Зменш.-пестл. до кубло́ 1.
Часто можна було побачити пташку, яка, схопивши черв'яка, зникала з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьверінки (О. Донченко);
Одарка .. намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Панас Мирний);
* У порівн. Як ластівчине кубельце, притулилася сакля Нур'ялі до скелі над морем (З. Тулуб).
2. перен., розм. Зменш.-пестл. до кубло́ 2.
Гюлле правила за господарку не лише свого кубельця, але й допомагала невістці (Олекса Ізарський);
Аїда .. висловила сто одну пораду про те, як слід робити ремонт, куди переставити меблі й таким чином перетворити хату на затишне родинне кубельце (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кубельце — кубе́льце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кубельце — див. кубло; оселя Словник синонімів Вусика
- кубельце — -я, с. Зменш.-пестл. до кубло 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кубельце — зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня... Фразеологічний словник української мови
- кубельце — КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до кубло́ 1, 2. Одарка.. намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Мирний, І, 1954, 53); Гюлле правила за господарку не лише свого кубельця, але й допомагала невістці (Досв., Гюлле, 1961, 98); *У порівн. Словник української мови в 11 томах