1. Фразеологічний словник української мови

кіл

вбива́ти / вби́ти оси́ковий кіло́к (кіл) у моги́лу кого, чого. Покінчити з ким-, чим-небудь. Є в О. Підсухи поема “Похорон бюрократа”... Закінчується вона народним гулянням після такого довгожданого похорону. Мабуть, це надто поспішно — вбивати осиковий кіл у могилу останнього бюрократа (З газети).

ду́мка гвіздко́м (коло́м) стрими́ть (стирчи́ть, сиди́ть і т. ін.) у голові́ у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь весь час думає про щось. Гвіздком стирчала там (у голові) одна думка ..— як мога швидше вирватися від сеї причепи (Панас Мирний); Якщо щастя нема ні на землі, ані на небі, то треба ж все-таки якось знайти, де воно є... Думка ця гвіздком сиділа в голові філософа (П. Тичина).

стоя́ти / ста́ти кілко́м (ко́лом) в го́рлі. 1. Не проходити, застрявати (про несмачну, важку, суху їжу). — А криницю під вербою хто почистив од муляки, вода вже встоялась, чиста й студена.— Хай би та чиста й студена вода кілком у горлі твоєму стала! (Є. Гуцало). 2. Дуже набридати, остогидіти. — Вже мені ті його вірші кілком в горлі стоять! (І. Франко).

(хоч) кіл (кіло́к, кілка́, кола́ і т. ін.) на голові́ теши́ кому. Уживається для характеристики нерозумної, впертої, настирливої людини. (Старшина:) Отак же і наш мужик: кіл йому на голові тешіть, а він таки своєї гнутиме! (М. Кропивницький); Уже я йому й правду під ніс тикав, а він своє та й своє. Сказано — дурному хоч кіл на голові теши! (П. Куліш); Як упреться (Безбородько), наче стовпець у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши (М. Стельмах); Коли Корній вже що надумає, то хоч кілок на голові йому теши (А. Дімаров); Вона (Оленка) ж у нас камінна. Їй хоч кілка на голові теши (В. Кучер); Далеко він може піти, бо у Ватрича вдача така: “як затнеться, хоч кола теши на голові — не поступиться” (З газети).

язи́к стає́ / став ру́ба (ко́лом) (у ро́ті) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити, вимовляти слова. (Передерій:) І язик їм руба у роті стане, коли такого батька почнуть ганити! (Храпко:) Хіба тепер четверту заповідь почитають? (Панас Мирний); — Хочу поспитати — де вона (Марія), що з нею, а язик як став руба, так і не ворухнеш ним (М. Коцюбинський); Люблять у Січовому поляскати. І ляскають, доки язик не стане колом (М. Рудь).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіл — кіл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кіл — Паля, гострокіл; жердина, тичка; З.П.. дрючок, дрюк, бук, КИЙ, патик, дрючина; КІЛОК, коляка, зб. кілля. Словник синонімів Караванського
  3. кіл — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. кіл — Кил — kil — Kil, Walkerde, Benthonitton — гірська порода, різновид вибільних глин. Складається переважно з монтморилоніту. Колір зеленувато- та світло-жовтий. Родовища кілу є в Криму. Від турецького kil — глина. Гірничий енциклопедичний словник
  5. кіл — I кола, ч. Те саме, що кілок. Ні кола, ні (ані) двора в кого — хтось зовсім нічого не має. II -у, ч. Гірська порода, різновид відбілюючих глин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кіл — КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (С. Руданський); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  7. кіл — кіл: ◊ хоч кіл на голові теши́ → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кіл — А, ч., комп. 1 Кілобайт (1024 байти). Та там мізер: якихось 30 кіл тексту. Словник сучасного українського сленгу
  9. кіл — (від тур. kil – глина) назва вибілюючих глин у Криму. Колір зелено-жовтий, світло-жовтий. Застосовують для очищення нафтопродуктів і жирів. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. кіл — КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. Словник синонімів української мови
  11. кіл — Кіл, кола́, -лові; коли́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. кіл — КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Рудан., Тв., 1956, 78); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. кіл — Кіл, кола м. Колъ. Дурному хоч кіл на голові теши. Ном. № 6185. Св. Микола не поставить кола. Ном. № 453. Словник української мови Грінченка