1. Фразеологічний словник української мови

любий

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любий — (який викликає любов) дорогий, милий, жаданий, поет, ненаглядний. Словник синонімів Полюги
  2. любий — лю́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. любий — (серцю) дорогий, близький; (друг) милий, б. з. люб'язний; (гість) приємний, жаданий; як ім. ЛЮБИЙ <�ЛЮБА>, коханий <�кохана>, любчик <�любця>, дуся. Словник синонімів Караванського
  4. любий — див. бажаний; коханий; чоловік Словник синонімів Вусика
  5. любий — [л'убией] м. (на) -бому/-б'ім, мн. -б'і Орфоепічний словник української мови
  6. любий — Любий, любий, любимий, перший-ліпший, перший-кращий, будь-який, кожний, усякий, улюблений «У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка», — кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: «Кожний (або всякий... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. любий — -а, -е. 1》 Який викликає любов до себе; дорогий та близький серцю. 2》 Те саме, що коханий 1). || Сповнений кохання. 3》 у знач. ім. любий, -бого, ч.; люба, -бої, ж. Той (та), кого люблять, кохають. 4》 Якого люблять; коханий (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. любий — 1. кожний, всілякий, будь-який 2. це улюблений Словник чужослів Павло Штепа
  9. любий — ЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. – От люба в нас дитина Юрко! – часом говорила Маруся до чоловіка (І. Словник української мови у 20 томах
  10. любий — ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  11. любий — ЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (Н.-Лев., III, 1956, 288); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Тют. Словник української мови в 11 томах