ліжко

встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка. Починати одужувати після тяжкої хвороби. На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Марко Вовчок); Він знов був дуже слабий на плеврит. Як заслаб на Різдво, то тільки тепер встав з ліжка (М. Коцюбинський); Я.. дожидався, поки жінка підведеться з ліжка, поки хатні клопоти прибере до своїх рук (Панас Мирний).

прикува́ти / прико́вувати до лі́жка кого. Позбавити когось можливості рухатися, ходити (перев. про хворобу). Ще в дитинстві Леся Українка тяжко захворіла на туберкульоз, який прикував її на довгі місяці до ліжка (З журналу); Палія хвороба надовго прикувала до ліжка. Пив горілку з порохом — не помагало (Ю. Мушкетик); Трохи не все місто висипає на вулицю. Тільки ті, кого лиха хвороба приковує до ліжка, зостаються у хатах (Панас Мирний); // Приписати постільний режим комусь (перев. про лікарів). Мене прикували до ліжка і не кажуть, коли дозволять навіть сидіти (М. Коцюбинський). прико́ваний до лі́жка. Наум Харитонович, хоч і хворів останній час і часто лежав, прикований до ліжка, цікавився громадськими справами, як і раніш (А. Головко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ліжко — лі́жко іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
ліжко — Постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця. Словник синонімів Караванського
ліжко — [л’іжко] -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
ліжко — -а, с. Признач. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. || Місце для спання; постіль. Лікарняне ліжко. Класти в ліжко. Великий тлумачний словник сучасної мови
ліжко — ЛІ́ЖКО, а, с. Признач. для лежання меблі у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. По своєму ліжку простягай ніжку (Номис); Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі... Словник української мови у 20 томах
ліжко — 1 (-а) с.; шк.; жарт. Погана оцінка. Словник жарґонної лексики української мови
ліжко — ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі). Словник синонімів української мови
ліжко — Лі́жко, -жка, -жку, на лі́жку; лі́жка, лі́жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ліжко — ЛІ́ЖКО, а, с. Признач, для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. По своєму ліжку простягай ніжку (Номис, 1864, № 9883); Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі... Словник української мови в 11 томах
ліжко — Ліжко, -ка с. Кровать. По своєму ліжку простягай ніжку. Ном. № 9883. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ном. № 11939. Не на ліжко, — в домовину сиротою ляжу. Шевч. 27. ум. ліженько, ліжечко. Пішов до ліженька, — постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. Чуб. V. 687. Словник української мови Грінченка