ліжко

ЛІ́ЖКО, а, с.

Признач. для лежання меблі у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль.

По своєму ліжку простягай ніжку (Номис);

Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі, а над ліжком здоровий килим (І. Нечуй-Левицький);

Стою, задумавшись, над ліжком; стоїть поруч мене дід; милуючись, дивиться старими очима на свою роботу (С. Васильченко);

Он ліжко тулиться до стіни, наче ось-ось заплаче від сорому й страху переді мною, худосочне, недокровне, на рахітичних погнутих ніжках (В. Винниченко);

Тільки тепер Олесь помітив на столику біля свого ліжка невеличкий графин з водою і склянку (В. Владко);

// Місце для спання; постіль (у 1 знач.).

Я розстелю золоті шати, й на ліжку з трав і конвалій так солодко відпочивати вам буде (В. Сосюра);

Поки хворого принесли й по драбині підняли нагору, в кутку чоловічої половини для нього встигли вимостити ліжко з сухого духмяного листя (І. Білик).

Вклада́ти / вкла́сти в лі́жко див. уклада́ти¹;

Заправля́ти / запра́вити лі́жко див. заправля́ти¹;

Лежа́ти в лі́жку (лі́жкові) див. лежа́ти.

△ (1) Лікарня́не лі́жко – місце для хворого в лікарні.

Вибравшись із широкого, далебі, не лікарняного ліжка, я побачила на собі таку люксозну рожеву піжаму, що захотілося покрутитися перед дзеркалом (В. Шкляр);

Вона [Дарця] зірвалася з лікарняного ліжка, та сильна рука повернула її на подушку (Любко Дереш).

◇ Встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка див. устава́ти;

Покла́сти (кла́сти) в лі́жко див. кла́сти;

Прикува́ти / прико́вувати до лі́жка див. прико́вувати;

Трима́ти в лі́жку див. трима́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

ліжко

Значення в інших словниках