1. Фразеологічний словник української мови

майстер

ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Ю. Збанацький); Батько її Сила Гаврилович — майстер на всі руки: і швець, і столяр, і скляр (О. Гончар); І мастак на всі руки, та часу на все не вистачає (З журналу). ма́йстер на все. І-і хлопець же був!.. Куди б ти його не повернув,— на все майстер. Чи на співи, чи на іграшки, чи на вигадки (Г. Хоткевич); // перен., жарт. Машина, пристрій і т. ін., що може виконувати різні види роботи. Цей велет (КрАЗ-260) — на всі руки майстер. Він годиться для перевезення вантажів і людей, монтажу обладнання і спеціальної техніки, буксирування різноманітних причіпних систем на будь-яких дорогах (З журналу). 2. ірон. Людина, яка за все береться, але робить невправно, неякісно і т. ін. Мастак на всі руки. Одна лиш біда — Сіромі ніколи ніщо не вдається (С. Воскрекасенко).

ма́йстер (маста́к) на вся́кі (всі) шту́ки. 1. Дотепна, вигадлива і т. ін. людина. Який це чудесний і симпатичний хлопець! Веселий, жартівливий і на всі штуки майстер (О. Ковінька). 2. зневажл. Той, хто здатний на погані, підступні, нечесні і т. ін. учинки. Напівшепотом Джо відкрив таємницю: ..Цей тип хвостом повіявся з фашистами з Києва, коли вони тікали, і мастак на всякі штуки (А. Хижняк).

ма́йстер своє́ї спра́ви (свого́ ді́ла). Людина, що досягла високої майстерності, досконалості в чому-небудь; кваліфікований фахівець, виконавець, прфесіонал і т. ін. Нести культуру в побут на високому професіональному рівні можуть лише майстри своєї справи (З журналу); Чудовий майстер своєї справи. Він досконало оволодів технікою, знав всі “секрети” виробництва (З газети); А секретар знову заговорив про батька, .. про те, який це був майстер свого діла (О. Гончар); На весіллях як танцюристи, так і музиканти були майстрами свого діла (Весілля).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстер — (досконалий виконавець своєї роботи) митець, віртуоз, розм. умілець// золоті руки; і швець, і жнець, і на дуду грець. Словник синонімів Полюги
  2. майстер — ма́йстер іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ма́йстри Орфографічний словник української мови
  3. майстер — (людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  4. майстер — (знавець діла) митець, мастак, мистець, о. золоті руки, св. умілець, д. майстерник; (блискучий) віртуоз, артист; прв. як зв. маестро. Словник синонімів Караванського
  5. майстер — див. умілий; художник Словник синонімів Вусика
  6. майстер — [майстеир] -тра, м. (на) -тров'і/-тр'і, мн. -три, -тр'іў два майстрие Орфоепічний словник української мови
  7. майстер — -тра, ч. 1》 Фахівець з якого-небудь ремесла. 2》 Керівник окремої ділянки виробництва. 3》 чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець із якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Т. Шевченко); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок); Якби хлопець – справа ясна... Словник української мови у 20 томах
  9. майстер — ма́йстер: ◊ ма́йстер копи́тко швець (ст) ♦ ко́ждий ма́йстер своє ремесло хва́лит (Франко) ♦ па́не ма́йстер, то смола́, а не кля́йстер про невмілу людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. майстер — Кожен майстер своє ремесло хвалить. Кожен уважає що його ремесло найпотрібнійше. Майстер, до чужих тайстер. Злодій. Тайстра—торба. Майстер Свиридко два рази уріже, та й ще закоротке. Глум з такого, що береться не до свого діла. Який майстер, така й робота. Кваліфікацію майстра видно по його роботі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. майстер — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  12. майстер — Ма́йстер, -тра, -трові, -тром; майстрі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець — справа ясна... Словник української мови в 11 томах
  14. майстер — рос. мастер 1. Керівник певної дільниці в цеху, який відповідає за її виробничу діяльність. 2. Фахівець своєї справи. Eкономічна енциклопедія
  15. майстер — Майстер, -тра м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай. Словник української мови Грінченка