1. Великий тлумачний словник сучасної мови

майстер

ма́йстер

-тра, ч.

1》 Фахівець з якого-небудь ремесла.

2》 Керівник окремої ділянки виробництва.

3》 чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості.

|| Про спортсмена, що досяг високих спортивних результатів у відповідному виді спорту.

|| Майстер чого (водних доріжок, рингу, ракетки і т. ін.).

|| на що і з інфін., розм. Вміла, спритна в чомусь людина. Майстер своєї справи.

Майстер спорту — звання, що надається людям, які досягли видатних успіхів у певній галузі спорту; людина, що має це звання.

4》 розм. Те саме, що тесляр.

5》 спец. Інтегрована система обробки текстової інформації, признач. для автоматизації управлінської діяльності.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстер — (досконалий виконавець своєї роботи) митець, віртуоз, розм. умілець// золоті руки; і швець, і жнець, і на дуду грець. Словник синонімів Полюги
  2. майстер — ма́йстер іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ма́йстри Орфографічний словник української мови
  3. майстер — (людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  4. майстер — (знавець діла) митець, мастак, мистець, о. золоті руки, св. умілець, д. майстерник; (блискучий) віртуоз, артист; прв. як зв. маестро. Словник синонімів Караванського
  5. майстер — див. умілий; художник Словник синонімів Вусика
  6. майстер — [майстеир] -тра, м. (на) -тров'і/-тр'і, мн. -три, -тр'іў два майстрие Орфоепічний словник української мови
  7. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець із якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Т. Шевченко); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок); Якби хлопець – справа ясна... Словник української мови у 20 томах
  8. майстер — ма́йстер: ◊ ма́йстер копи́тко швець (ст) ♦ ко́ждий ма́йстер своє ремесло хва́лит (Франко) ♦ па́не ма́йстер, то смола́, а не кля́йстер про невмілу людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. майстер — Кожен майстер своє ремесло хвалить. Кожен уважає що його ремесло найпотрібнійше. Майстер, до чужих тайстер. Злодій. Тайстра—торба. Майстер Свиридко два рази уріже, та й ще закоротке. Глум з такого, що береться не до свого діла. Який майстер, така й робота. Кваліфікацію майстра видно по його роботі. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. майстер — ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер. Фразеологічний словник української мови
  11. майстер — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  12. майстер — Ма́йстер, -тра, -трові, -тром; майстрі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець — справа ясна... Словник української мови в 11 томах
  14. майстер — рос. мастер 1. Керівник певної дільниці в цеху, який відповідає за її виробничу діяльність. 2. Фахівець своєї справи. Eкономічна енциклопедія
  15. майстер — Майстер, -тра м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай. Словник української мови Грінченка