майстер

МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм., МАГ розм. (той, хто досяг найбільшої вмілості в чомусь); ЧАРІВНИ́К розм., ЧУДОТВО́РЕЦЬ розм., ЧАРОДІ́Й заст., ЧАРОДІ́ЙНИК заст. (той, хто чарує своїм мистецтвом, працею); УНІВЕРСА́Л (людина різнобічних мистецьких навичок). — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (О. Донченко); Михайло Гнатович був справжнім віртуозом зварювання (В. Собко); Втонули в часі імена митців, і те ім'я, що мало буть крилатим (Л. Костенко); — Та й мастак ти, Якиме, кашу варити! (Панас Мирний); (Єгиптянин:) Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка); От такі-то, мабуть, страви і панам не вадять! Ну!.. Уміли готувати і на стіл давати! Знать, тімахи коло печі і дочка і мати! (М. Макаровський); На диво всім умільці кріпаки Руками тут важку робили кладку (Д. Луценко); Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Ю. Яновський); Краса — це ж вияв найвищої радості життя, і вона не може бути чужою ні лікареві, ні електрозварникові, ні шахтареві, ні хліборобові, ні магові кібернетики (М. Рильський); Великого дослідження чекає прекрасна оповідацька школа письменників західних областей, починаючи від чарівника короткого оповідання Юрія Федьковича (Ю. Збанацький); -. Той, той! — потряс диякон книжкою. — Байстрюк, бродяга і голодранець! А нині — найліпший гравер, стовп друкарні, чудотворець (Вас. Шевчук); Та він садив (дуби), усатий чародій, Роботі сам радіючи своїй (М. Рильський); Його оточують люди неабиякого робітничого гарту, майстри й інженери високих досконалостей, чародійники металу й формул (з газет); Льока не мав ніякої спеціальності, проте вважав себе за універсала, який все знає і все може (Ю. Мокрієв).

ТЕСЛЯ́Р, ТЕ́СЛЯ, МА́ЙСТЕР розм., СОКИ́РНИК розм., СТЕ́ЛЬМАХ розм. Будинок ставлять теслярі — дубовий роблять зруб (Н. Забіла); Отак і ми, мій любий друг, — Чи тесля, чи коваль, Гостри топір, бери терпуг І йди із далі в даль (П. Воронько); Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок (Панас Мирний); — В цьому Замості тільки твої муляри та сокирники... (І. Ле); Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала (І. Нечуй-Левицький).

ФАХІВЕ́ЦЬ (той, хто має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо), СПЕЦІАЛІ́СТ, СПЕЦ розм.; ПРОФЕСІОНА́Л, ПРОФЕСІОНАЛІ́СТ (на відміну від аматора); МА́ЙСТЕР (з якого-небудь ремесла). — Під командою ботаніків, ґрунтознавців, гідрологів та інших фахівців ціла армія працівників різних фахів розпочала довгий стратегічний бій з пустелею (Д. Бузько); — Ви ж знаєте, що я спеціаліст? У мене десять спеціальностей у руках (Є. Гуцало); Обдаровані актори працювали нероздільно з неакторами, і часом не розбереш, хто кращий — професіонал чи непрофесіонал (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстер — (досконалий виконавець своєї роботи) митець, віртуоз, розм. умілець// золоті руки; і швець, і жнець, і на дуду грець. Словник синонімів Полюги
  2. майстер — ма́йстер іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ма́йстри Орфографічний словник української мови
  3. майстер — (людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  4. майстер — (знавець діла) митець, мастак, мистець, о. золоті руки, св. умілець, д. майстерник; (блискучий) віртуоз, артист; прв. як зв. маестро. Словник синонімів Караванського
  5. майстер — див. умілий; художник Словник синонімів Вусика
  6. майстер — [майстеир] -тра, м. (на) -тров'і/-тр'і, мн. -три, -тр'іў два майстрие Орфоепічний словник української мови
  7. майстер — -тра, ч. 1》 Фахівець з якого-небудь ремесла. 2》 Керівник окремої ділянки виробництва. 3》 чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець із якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Т. Шевченко); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок); Якби хлопець – справа ясна... Словник української мови у 20 томах
  9. майстер — ма́йстер: ◊ ма́йстер копи́тко швець (ст) ♦ ко́ждий ма́йстер своє ремесло хва́лит (Франко) ♦ па́не ма́йстер, то смола́, а не кля́йстер про невмілу людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. майстер — Кожен майстер своє ремесло хвалить. Кожен уважає що його ремесло найпотрібнійше. Майстер, до чужих тайстер. Злодій. Тайстра—торба. Майстер Свиридко два рази уріже, та й ще закоротке. Глум з такого, що береться не до свого діла. Який майстер, така й робота. Кваліфікацію майстра видно по його роботі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. майстер — ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер. Фразеологічний словник української мови
  12. майстер — Ма́йстер, -тра, -трові, -тром; майстрі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець — справа ясна... Словник української мови в 11 томах
  14. майстер — рос. мастер 1. Керівник певної дільниці в цеху, який відповідає за її виробничу діяльність. 2. Фахівець своєї справи. Eкономічна енциклопедія
  15. майстер — Майстер, -тра м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай. Словник української мови Грінченка