майстер

МА́ЙСТЕР, тра, ч.

1. Фахівець з якого-небудь ремесла.

Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271);

Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278);

Якби хлопець — справа ясна: можна притулити десь у ремісничій школі, щоб на майстра научався (Кач., II, 1958, 24);

Будинок колійного майстра мав дві кімнати (Смолич, Ми разом.., 1950, 34).

2. Керівник окремої ділянки виробництва.

Веселі домики тонули в вербах.. Там жили всі німецькі майстри й директор сахарні (Н.-Лев., II, 1956, 199);

Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч., VI, 1957, 161).

3. чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості.

По роботі пізнати майстра (Номис, 1864, № 7338);

Робота була така гарна, така чиста, колесо було так.. зроблено, наче його зробив справжній майстер (Н.-Лев., II, 1956, 171);

Народ у свою чергу дуже шанує і поважає своїх письменників, тих славетних майстрів рідного слова, що оздобили його мову своїми невмирущими творами (Мирний, V, 1955, 308);

Багато на Поліссі видатних майстрів високих врожаїв (Колг. Укр., 12, 1958, 45);

// на що і з інфін., розм. Вміла, спритна в чомусь людина.

Майстер читати, писати й з горшків хватати (Номис, 1864, № 11063);

[Чоловіки:] Може б ти, Остапе, поборовся з ним [борцем], ти ж колись на це майстер був (Вас., III, 1960, 106);

— А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Донч., II, 1956, 58).

Ма́йстер своє́ї спра́ви — той, хто досяг високої майстерності, досконалості в чомусь;

Ма́йстер спо́рту — звання, що надається людям, які досягли видатних успіхів у певній галузі спорту; людина, що має це звання.

Звання майстра спорту є почесним, довічним і надається спортсменам — громадянам СРСР, які мають спортивні досягнення, встановлені для цього звання з окремих видів спорту (Худ. гімнаст., 1958, 4);

Майстри́ мисте́цтв — провідні артисти.

Під час Декади, крім музичних колективів і ансамблів, перед москвичами виступатимуть солісти — майстри мистецтв України (Наука.., 10, 1960, 8).

◊ На всі ру́ки ма́йстер див. рука́.

4. розм. Те саме, що тесля́р.

Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок (Мирний, II, 1954, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстер — (досконалий виконавець своєї роботи) митець, віртуоз, розм. умілець// золоті руки; і швець, і жнець, і на дуду грець. Словник синонімів Полюги
  2. майстер — ма́йстер іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ма́йстри Орфографічний словник української мови
  3. майстер — (людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  4. майстер — (знавець діла) митець, мастак, мистець, о. золоті руки, св. умілець, д. майстерник; (блискучий) віртуоз, артист; прв. як зв. маестро. Словник синонімів Караванського
  5. майстер — див. умілий; художник Словник синонімів Вусика
  6. майстер — [майстеир] -тра, м. (на) -тров'і/-тр'і, мн. -три, -тр'іў два майстрие Орфоепічний словник української мови
  7. майстер — -тра, ч. 1》 Фахівець з якого-небудь ремесла. 2》 Керівник окремої ділянки виробництва. 3》 чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. майстер — МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець із якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Т. Шевченко); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок); Якби хлопець – справа ясна... Словник української мови у 20 томах
  9. майстер — ма́йстер: ◊ ма́йстер копи́тко швець (ст) ♦ ко́ждий ма́йстер своє ремесло хва́лит (Франко) ♦ па́не ма́йстер, то смола́, а не кля́йстер про невмілу людину (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. майстер — Кожен майстер своє ремесло хвалить. Кожен уважає що його ремесло найпотрібнійше. Майстер, до чужих тайстер. Злодій. Тайстра—торба. Майстер Свиридко два рази уріже, та й ще закоротке. Глум з такого, що береться не до свого діла. Який майстер, така й робота. Кваліфікацію майстра видно по його роботі. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. майстер — ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер. Фразеологічний словник української мови
  12. майстер — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  13. майстер — Ма́йстер, -тра, -трові, -тром; майстрі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. майстер — рос. мастер 1. Керівник певної дільниці в цеху, який відповідає за її виробничу діяльність. 2. Фахівець своєї справи. Eкономічна енциклопедія
  15. майстер — Майстер, -тра м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай. Словник української мови Грінченка