макітра

втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. — Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися гречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко). 2. Переконати, запевнити кого-небудь у чомусь. Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський); — Усі ви (мужики) боїтесь тієї лікарні, як чорта, а чого? З’їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко); Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле). втелю́щити у го́лову. — Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич).

горобці́ цвірі́нькають у голові́ (у макі́трі) кому, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений. — Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то виднао, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (Казки Буковини..).

казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить у кого, чий (чия), фам. Хто-небудь розумний, кмітливий і т. ін., добре орієнтується в чомусь. — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (О. Гончар); І в них (дорослих) теж чогось .. губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі (М. Стельмах).

макі́тра звари́ла у кого і без додатка, жарт. Хтось правильно вирішив, учинив, додумався до чогось; кмітливий. — А він таки й справді витяг (на дзвіницю дзвона), тільки не на плечах, а підоймою. Зварила макітра… (Ю. Збанацький).

макі́тра ро́зуму в кого, жарт. Хтоcь розумний, розсудливий, кмітливий і т. ін. — Ловко зметикував (бригадир).., в нього макітра розуму! (Ю. Яновський). до́бра макі́тра ро́зуму. — Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (І. Нечуй-Левицький).

ма́ти поро́жню макі́тру на пле́ча́х, зневажл. Бути нерозумним, нерозсудливим і т. ін. — Як маєш порожню макітру на плечах, стріляй! — бунтувався професор.— На твоєму (бандитовому) боці сила, на моєму — правда. Сила розвіється, а правда — ніколи! (О. Гончар).

розби́ти (поби́ти) глек (гле́ка, го́рщик, го́рщика, макі́тру і т. ін.) з ким, рідше між ким і без додатка. 1. Розірвати, порушити дружні стосунки; посваритися. Чи вона сміється, чи просто знущається? Припровадила його сюди, щоб морочити цим глеком. А, може, натяк? Мовляв, нічого не вийде з твоїх залицянь, розіб’ємо глека? (П. Загребельний); Зі своєю свахою Марія Дмитрівна не стрічається: розбила глека під час першого ж знайомства (З журналу); Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (П. Чубинський); (Старшина:) За віщо там у вас взялося? З якого побиту горщика розбили? (М. Кропивницький); А це вже надвечір мама питає: “Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глеків?” (Панас Мирний); Вість, що голова колгоспу і директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася .. у маси (В. Бабляк). 2. Розірвати шлюбні зв’язки; розлучитися. Я, може, за день-другий і розпишуся з Христею, бо зі своєю бабою глека побив на друзки (Є. Гуцало). розби́ти гле́чик. (Дід:) Наша головиха.. Вона таки голова! Одна тільки біда — чоловік їй підходящий не знаходиться. Років, мабуть, з вісім уже, як розбила глечик з своїм Іваном, та так і досі сама (О. Левада). розі́б’є́ться глек який. Розіб’ється сімейний глек, а потім нічим не склеїш (Є. Гуцало).

розгуби́ти обручі́ від макі́три, жарт. Втратити здатність правильно думати, діяти. — А що ж плакати? — скинув картуза син.— Краще б заплакав, дурноверхий, коли розгубив обручі від макітри (М. Стельмах).