макітра
МАКІ́ТРА, и, ж.
1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.
Вареники ті самі, та інша макітра (Укр.. присл.., 1955, 276);
Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Морд., І, 1958, 134);
Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (Головко, II, 1957, 118);
*У порівн. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев., II, 1956, 374).
Стри́жений (остри́жений) під макі́тру (макі́трою) — острижений кружком.
Стрижені під макітру хлоп’яки місили глину (Ільч., Вибр., 1948, 12);
Макітрою кругом острижена голова [в Якима], потовщали трохи зрижілі гнуті донизу вуса (Ле, Хмельницький, І, 1957, 432).
◊ Макі́тра ро́зуму в кого, фам. — хтось дуже розумний.
— Так не можна. Онисіє Степанівно. Давайте поради! В вас же розуму добра макітра (Н.-Лев., III, 1956, 91);
— Ловко зметикував [бригадир], — казали колгоспники, — от тобі й дурне сало, а в нього макітра розуму! (Ю. Янов., II, 1958, 320);
Розби́ти макі́тру, фам. — посваритися.
Вість, що.. голова колгоспу й директор школи розбили макітру між собою, безумовно, просочилася з партзборів у масу (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 332).
2. перен., ірон. Про голову людини.
Вхвативсь [Низ] за бороду кудлату І злому Трої супостату Макітру одділив од плеч (Котл., І, 1952, 225);
— Ні, от ти тільки сама звари своєю порожньою макітрою, чи ти хоч подумала, що плещеш (Коз., Сальвія, 1959, 189).
3. діал. Улоговина.
Тільки вночі Остап з Соломією зважились податися на берег. Вилазячи з макітри на гору, вони побачили червоне крайнебо, наче сходив місяць (Коцюб., І, 1955, 354).
Значення в інших словниках
- макітра — макі́тра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- макітра — I макартет, макатьор, макітерка, макітрик, макітря, макортет, макортетик, макортеть, макортик, макортит, макотер, макотерть, макотра, макотря II див. голова Словник синонімів Вусика
- макітра — -и, ж. 1》 Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. 2》 перен., ірон. Про голову людини. 3》 діал. Улоговина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- макітра — МАКІ́ТРА, и, ж. 1. Вид глиняного посуду великого розміру напівсферичної форми з широким отвором. Вареники ті самі, та інша макітра (прислів'я); Другі товкли макогонами в макітрах жовте пшоно з салом на кашу (Д. Словник української мови у 20 томах
- макітра — макі́тра 1. спеціальна глиняна глибока миска, у якій труть мак (м, ср, ст)||макортик 2. знев. = макі́вка (м, ср, ст) ◊ в макі́трі карузе́ля кру́титься вул. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- макітра — И, ж. Голова. Навряд чи вони хоча б намагалися розкинути своїми прокуреними макітрами, ж живуть і на що витрачають свій час (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- макітра — втовкти́ (втовкма́чити) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл. 1. Частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось. Фразеологічний словник української мови
- макітра — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
- макітра — Макі́тра, -ри; -кітри́, макіте́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- макітра — Макітра, -ри ж. 1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. Словник української мови Грінченка