миленький
як миле́нький, з дієсл., жарт. Обов’язково, неодмінно, без сумніву і т. ін. Коли б оце Мірошниченкові самому довелось поносити дитя, не задавав би їй дурного питання, а різав би норму (землі), як миленький, ще й на гак не поскупився б (М. Стельмах); — Оце сядемо з тобою, дещо доробимо — і піде вона (робота) як миленька… (З журналу).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- миленький — миле́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- миленький — див. бажаний Словник синонімів Вусика
- миленький — -а, -е. Пестл. до милий. || у знач. ім. миленький, -кого, ч.; миленька, -кої, ж. Кохана людина. Як миленький — неодмінно, само собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- миленький — МИЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ми́лий. А коли б же хто звернув із шляху й уступив у хатку, зобачив би той, що яка хатка миленька (Марко Вовчок); Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька (прислів'я); – Вже я увечері спитаюсь... Словник української мови у 20 томах
- миленький — Миле́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- миленький — МИЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ми́лий. А коли б же хто звернув із шляху й уступив у хатку, зобачив би той, що яка хатка миленька (Вовчок, І, 1955, 288); Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- миленький — Милий, -а, -е 1) Милый, любезный. Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. по-під сам милий біг просити кого. Молить, заклинать. Желех. 2) Милый, возлюбленный. Милий милу покидає, — вороги раденькі. н. Словник української мови Грінченка