1. Словник української мови в 11 томах

миленький

МИЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ми́лий.

А коли б же хто звернув із шляху й уступив у хатку, зобачив би той, що яка хатка миленька (Вовчок, І, 1955, 288);

Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька (Укр.. присл.., 1955, 126);

— Вже я увечері спитаюсь, як мій миленький копитанчик [капітанчик] дума, коли має по мене старостів присилати (Кв.-Осн., II, 1956, 438);

// у знач. ім. миле́нький, кого, ч.; миле́нька, кої, ж. Кохана людина.

— Піду шукать миленького, Втоплю своє горе, Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану (Шевч., І, 1963, 10);

Нащо ж людям теє знати, Де миленької ворота, Нащо ж їм теє казати, Де кохає сирота (Пісні та романси.., II, 1956, 52).

◊ Як миле́нький; Як миле́нька — неодмінно, само собою.

На справу Підіпригори Герус мав свій погляд: коли насправді він чесно покаявся — випустять, як миленького (Стельмах, II, 1962, 227);

Коли б це йому так вона торік сказала, почастував би черезплечником, як миленьку, а тепер біс знає, що робити з нею (Стельмах, І, 1962, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. миленький — миле́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. миленький — див. бажаний Словник синонімів Вусика
  3. миленький — -а, -е. Пестл. до милий. || у знач. ім. миленький, -кого, ч.; миленька, -кої, ж. Кохана людина. Як миленький — неодмінно, само собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. миленький — МИЛЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ми́лий. А коли б же хто звернув із шляху й уступив у хатку, зобачив би той, що яка хатка миленька (Марко Вовчок); Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька (прислів'я); – Вже я увечері спитаюсь... Словник української мови у 20 томах
  5. миленький — як миле́нький, з дієсл., жарт. Обов’язково, неодмінно, без сумніву і т. ін. Коли б оце Мірошниченкові самому довелось поносити дитя, не задавав би їй дурного питання, а різав би норму (землі), як миленький, ще й на гак не поскупився б (М. Фразеологічний словник української мови
  6. миленький — Миле́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. миленький — Милий, -а, -е 1) Милый, любезный. Батько милий, мати мила, дівчина миліща. Чуб. V. 110. по-під сам милий біг просити кого. Молить, заклинать. Желех. 2) Милый, возлюбленный. Милий милу покидає, — вороги раденькі. н. Словник української мови Грінченка