милий

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

милий — ми́лий прикметник Орфографічний словник української мови
милий — Хороший, симпатичний; (голос) приємний; (у стосунках) люб'язний; (світ) дорогий; (серцю) коханий, любий, ЯК ІМ. солодятко; миленький. Словник синонімів Караванського
милий — див. бажаний; коханий; чоловік Словник синонімів Вусика
милий — [милией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
милий — -а, -е. 1》 Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. || Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом. || Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
милий — Любий, люба, любчик, любка, любонька, любенький, любесенький, улюблений, люб'язний, коханий, кохана, коханок, коханчик, коханка, коханочка, гарнюк, гарнючка, гарний, гарненький, гарнесенький, гарнісінький, приємний, привабний, гожий, чарівний, див. Словник чужослів Павло Штепа
милий — МИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (М. Словник української мови у 20 томах
милий — Від Бога люб, а від попа шлюб. Милий призначений Богом, а священик звінчає. Гоп, гоп, моя мила, що ти мене полюбила. Так дразнять залюблену дівчину. Мила й рана від милого паї,я. Від любої нам особи і рана не є болючою. Приповідки або українсько-народня філософія
милий — ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
милий — Ми́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
милий — МИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (Коцюб. Словник української мови в 11 томах