1. Приповідки або українсько-народня філософія

милий

Від Бога люб, а від попа шлюб.

Милий призначений Богом, а священик звінчає.

Гоп, гоп, моя мила, що ти мене полюбила.

Так дразнять залюблену дівчину.

Мила й рана від милого паї,я.

Від любої нам особи і рана не є болючою.

Ой їдь милий, та не бався, бо ти мені сподобався.

Дівчина випроваджувала любого хлопця в дорогу.

Хоч не милий мені, а не бий при мені.

Я можу не любити, але кривди не дам зробити.

Хоч і не Василій, але серцю милий.

Байдуже, як називається, але любий мені.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. милий — ми́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. милий — Хороший, симпатичний; (голос) приємний; (у стосунках) люб'язний; (світ) дорогий; (серцю) коханий, любий, ЯК ІМ. солодятко; миленький. Словник синонімів Караванського
  3. милий — див. бажаний; коханий; чоловік Словник синонімів Вусика
  4. милий — [милией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. милий — -а, -е. 1》 Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. || Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом. || Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. милий — Любий, люба, любчик, любка, любонька, любенький, любесенький, улюблений, люб'язний, коханий, кохана, коханок, коханчик, коханка, коханочка, гарнюк, гарнючка, гарний, гарненький, гарнесенький, гарнісінький, приємний, привабний, гожий, чарівний, див. Словник чужослів Павло Штепа
  7. милий — МИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (М. Словник української мови у 20 томах
  8. милий — світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Фразеологічний словник української мови
  9. милий — ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Словник синонімів української мови
  10. милий — Ми́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. милий — МИ́ЛИЙ, а, е. 1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний. Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (Коцюб. Словник української мови в 11 томах