милий

МИ́ЛИЙ, а, е.

1. Дуже приємний, лагідний у стосунках з людьми; хороший, симпатичний.

Учора цілий вечір просидів у мене Мачтет. Був дуже милий, говіркий, жалкував, що з тобою не познайомився (М. Коцюбинський);

– Я одружився недавно, років чотири тому, брав найласкавішу, наймилішу дівчину, а вийшла з неї – сказати, так не повірите – домашня пилка (Ю. Збанацький);

Вона виявилася милою співбесідницею. Трималася просто, невимушена (М. Руденко);

// Який привертає увагу приємною зовнішністю, приємним виглядом.

Андрій Петріїв був парубок коло двадцяти літ, з милими та цікавими рисами лиця, котрі трудно було назвати гарними (І. Франко);

Я поглядав у те симпатичне личко, бачив ті .. милі очі (О. Кобилянська);

Маня була не те що вродливою, але у всякому разі милою жінкою (Ірина Вільде);

Які скрізь картини, то грандіозні, то граціозні, милі! От на північ од Бріярки йдуть рядками верхи, та все пірамідальні (І. Нечуй-Левицький);

// Який викликає почуття задоволення; дуже приємний (про звуки голосу, сміху тощо).

Щось є просте й миле у тій промові калатала, якою воно серед тиші й безлюддя обіцяє боронити спокій твого сну... (М. Коцюбинський);

Ззаду Огея сторожко підступає навшпиньках мале дівчатко .. Раптом воно підстрибує і, розвівши руки, обхоплює його за шию, вибухнувши каскадом милого дзвінкого сміху (Олесь Досвітній);

Ми йдемо, і ллється голос милий (В. Сосюра);

// Пов'язаний з приємними переживаннями.

Спасибі Вам, добродію, велике спасибі за ті несказано любі та милі хвилини, які довелося мені пережити, читаючи Ваші талановиті утвори (Панас Мирний);

[Палажка:] Такий милий сон був наснився, а він, клятий катюга, взяв та й перебив (С. Васильченко);

Заснула мати, і на білім чолі Спинився спокій, милий та ясний (М. Рильський);

Вологі березневі вітри дмухають .. на Київ, на Володимирську гірку, розбуджуючи в душі все те ласкаве, миле, далеке, що досі мовби дрімало десь у глибинах (О. Гончар);

// Сповнений привітності, доброзичливості; люб'язний.

– У кого се ти хліба позичила? – У Микити у Румая. – Довго, мабуть, гнувся – не давав? – О, де ж там! І трошки ні! Зараз, таки зараз дав, із милою хіттю (Марко Вовчок);

Зі мною і пан і пані [Франко] були дуже гречні і милі, кланялись нам усім... (Леся Українка);

Брати помирилися та бесідують собі любенько в милій розмові (Григорій Тютюнник);

// ірон.

– Від самого рання нічого не їв, а тепер чекай на спеці, поки тебе пустять у хату! Нічого мовити – миле життя розвідача філоксерної комісії (М. Коцюбинський).

2. Близький і рідний серцю; дорогий.

Для милого друга і вола з плуга (Номис);

[Настя:] Чи живий ще тут мій милий син Панас? (І. Нечуй-Левицький);

Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! (М. Рильський);

Від цього доторку до милої рідної дитини відчула [Уляна], як щось штовхнуло її в серце (Григорій Тютюнник);

// у знач. пред.

Кожній матері своя дитина мила, а тут сама [мати] бачить, що її Оксана – краса усьому селу (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Про рідну сторону, краєвид і т. ін.

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко);

Не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле... (В. Сосюра);

Просто перед ним, немовби “у проваллі” стіни, такий милий його серцю краєвид – старе колишнє село (А. Головко).

3. Те саме, що коха́ний 1.

Десь біля червоних калин і на чорних пожарищах покинули хлопці своїх милих дівчат (М. Стельмах);

Сміх дівочий Задзвенів голосним дзвіночком, Ніби й справді дівчина мила Тільки в пісні отій тужила (Л. Забашта);

// у знач. ім. ми́лий, лого, ч.; ми́ла, лої, ж. Кохана людина.

Якщо зійде моя рута, Остануся тута, Прийде милий в мою хату Хазяїнувати (Т. Шевченко);

Грає хлопець чорнобривий, мліє даль од звуків тих. І для любої розмови мила стала на поріг (В. Сосюра);

* У порівн. Нарешті полюбив я Крим, Як друга друг, як милу милий (М. Рильський).

4. Постійний епітет при дружньому або фамільярному звертанні.

От і прибігає один кінь: – Чого, хазяїне мій милий-любий, звеш мене? (з казки);

– Пани мої милі..! кого мені з вас прохати об моєму Левкові? (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Лікар:] Малюйте, панночко мила, се похвально і для панночки воно теє... показна річ (Леся Українка).

○ З (із) [вели́кою (ми́лою)] хі́ттю див. хіть.

◇ Бо́же (Го́споди) [Ти] [мій] [ми́лий (ми́лости́вий, милосе́рдний)]! див. Бог;

(1) Життя́ не ми́ле (д) див. світ²; За ми́лу ду́шу див. душа́;

[І] світ [Бо́жий (бі́лий)] не ми́лий (не лю́бий) див. світ²;

(2) Ми́лий се́рцю чиєму – особливо близький, приємний, рідний комусь.

Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський);

Схрестилися, закам'яніли невсипущі руки, що за свого життя так жваво рвалися до роботи .. на славу милої його серцю України! (Панас Мирний);

(3) Світ не мил (д) див. світ².