1. Фразеологічний словник української мови

мотузок

з піску́ мотузки́ (моту́зку) су́чить. Дуже спритний, практичний хто-небудь. Не раз уже й Хома терпів через плутощі шуряка, не раз і клявся: оце край, терпіти більше не буду. А нічого з цього не виходить. Він тобі з піску мотузку суче, а ти його і в ступі не влучиш (Я. Гримайло).

крути́ти (сука́ти) мотузки́ (моту́ззя) з кого. Повністю підпорядковувати кого-небудь своїй волі, змушувати виконувати все відповідно до своїх бажань. Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник).

мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти з кого. Хто-небудь дуже безвольний, податливий, м’якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко .. сам .. відчував, як перед ним міниться господар оселі. “Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа” (М. Стельмах).

хоч мотузки́ (моту́ззя) крути́ з кого. Хто-небудь дуже, надто податливий, розчулений; піддається будь-якому впливу, будь-яким вимогам. І почала Хівря Наталцю розважати й голубити. Розумна дитина зараз розібрала, що тепер з матері хоч мотузки крути (Грицько Григоренко); — Та поїдемо, діду, бо я спішу .. Губи її витягувалися в шворочку .. і така вона була свята та божа, що хоч мотуззя з неї крути (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотузок — мотузо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотузок — Поворозка, шворка, з. швірка, (з кручених ниток) шнур; д. мотузка. Словник синонімів Караванського
  3. мотузок — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  4. мотузок — [мотузок] -зка, м. (на) -зку, мн. -зки, -зк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. мотузок — -зка, ч. Зсуканий з прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мотузок — МОТУЗО́К, зка́, ч. Зсуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (І. Нечуй-Левицький); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Н. Словник української мови у 20 томах
  7. мотузок — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
  8. мотузок — Мотузо́к, -зка́; -тузки́, -зкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мотузок — МОТУЗО́К, зка, ч. Зісуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. мотузок — Мотузо́к, -зка м. = мотузка. Смика за мотузок. Левиц. І. ум. мотузочок. Словник української мови Грінченка