1. Словник української мови в 11 томах

мотузок

МОТУЗО́К, зка, ч. Зісуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь.

Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Н.-Лев., III, 1956, 25);

При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153);

Єгор старанно ув’язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Шиян, Баланда, 1957, 195).

◊ Мотузки́ крути́ти (сука́ти) з кого — підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь;

Таки́й, що з піску́ мотузки́ су́чить — дуже хитрий, спритний.

Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш… Такий, що з піску мотузки суче… (Руд., Остання шабля, 1959, 42);

Хоч мотузки́ крути див. крути́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мотузок — мотузо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мотузок — Поворозка, шворка, з. швірка, (з кручених ниток) шнур; д. мотузка. Словник синонімів Караванського
  3. мотузок — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
  4. мотузок — [мотузок] -зка, м. (на) -зку, мн. -зки, -зк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. мотузок — -зка, ч. Зсуканий з прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мотузок — МОТУЗО́К, зка́, ч. Зсуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (І. Нечуй-Левицький); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Н. Словник української мови у 20 томах
  7. мотузок — з піску́ мотузки́ (моту́зку) су́чить. Дуже спритний, практичний хто-небудь. Не раз уже й Хома терпів через плутощі шуряка, не раз і клявся: оце край, терпіти більше не буду. А нічого з цього не виходить. Фразеологічний словник української мови
  8. мотузок — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
  9. мотузок — Мотузо́к, -зка́; -тузки́, -зкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. мотузок — Мотузо́к, -зка м. = мотузка. Смика за мотузок. Левиц. І. ум. мотузочок. Словник української мови Грінченка