мрець

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мрець — мрець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
мрець — див. МЕРТВЯК. Словник синонімів Караванського
мрець — див. мертвий Словник синонімів Вусика
мрець — мерця, ч. Померла людина; покійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
мрець — МРЕЦЬ, мерця́, ч. Померла людина; покійник. Палагна поправляла полотно на мерцеві, а її пальці чули холод мертвого тіла (М. Коцюбинський); І помирали улітку менше. Ціле літо, бувало, місяцями немає ні одного мерця (І. Муратов); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
мрець — мрець : ◊ мрець <�її> не схоті́в би про люту, недобру жінку (ст): Його жінку знаю добре. Була собі нічого. Опісля стала такою, що навіть мрець її не схотів би. Це, певне, з жовчі (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
мрець — ПОКІ́ЙНИК (чоловік, який помер), ПОКІ́ЙНИЙ, НЕБІ́ЖЧИК, МЕ́РТВИЙ, ПОМЕ́РЛИЙ, УМЕ́РЛИЙ (ВМЕ́РЛИЙ), МЕ́РЛИЙ розм.; МРЕЦЬ, МЕРТВЯ́К, МЕРТВЕ́ЦЬ рідше, ТІ́ЛО, ПО́РОХ, ПРАХ заст., книжн. (останки померлої людини). Словник синонімів української мови
мрець — Мрець, мерця́, мерце́ві, мерце́м; мерці́, мерці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мрець — МРЕЦЬ, мерця́, ч. Померла людина; покійник. Палагна поправляла полотно на мерцеві, а її пальці чули холод мертвого тіла (Коцюб., II, 1955, 352); І помирали улітку менше. Ціле літо, бувало, місяцями немає ні одного мерця (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
мрець — Мрець, мерця́ м. Мертвець. Єв. І. XI. 41. Він дуже боявся мерців. Левиц. І. Як у мерця очі не заплющені — на вмірущого. Ном. 312. Словник української мови Грінченка