мій

ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок); І побачиш, як не на моє вийде (М. Куліш); Якби я був усе розумно виговорив, хто знає, чи не на моє би вийшло (Л. Мартович); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (С. Васильченко).

з дна душі́ моє́ї (се́рця мого́). З найглибших почуттів, що приховані від стороннього ока. (Нартал:) Щодня вони (патриції) презирством викликали зо дна душі моєї знову звіра і знову я ставав номадом диким (Леся Українка).

ле́ленько моя́. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Дивилась на Сеспеля і не впізнавала його. Леленько моя, як то висушила людину хвороба, як знудила! (Ю. Збанацький).

моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́. Що-небудь зовсім не стосується когось; хтось не має ніякого відношення до чогось. — А ти тут при чім? — Як при чім? — енергійно підхопився з ослона Яцуба.— Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); Кажан .. цідив крізь зуби:..— Звісно, ваше діло сторона, а моє ні! (М. Хвильовий). моє́ (на́ше) ді́ло збо́ку. Посланець здвигав раменами — не знаю, мовляв, наше діло збоку (Г. Хоткевич).

(ой (ох)) ма́тінко (ж) моя́ (рі́дна)! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був (Карпо), товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник).

ряту́йте (ряту́й) мою́ ду́шу. Уживається як заклик, прохання про допомогу, захист перед загрозою смертельної небезпеки. — Онде вже їдуть! А, рятуйте мою душу… Справді, кілька машин під’їхало до хати. На порозі став Орлюк з бойовими товаришами (О. Довженко); Скупий титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очі, благально протягнув: — Рятуй мою душу, Трохиме .. Сто карбованців дам (М. Стельмах).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався (простягався) степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш (у прикмети)? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу).

(ті́льки) че́рез мій труп! Уживається для висловлення категоричного протесту проти чиїх-небудь небажаних або неприємних дій, вчинків. — Припиніть (руйнувати огорожу) негайно! Ось грамота! — Яка там грамота! Навались, хлопці! Гей, взяли! — Через мій труп! — закричав Мічурін, впавши на землю біля воріт (О. Довженко).