1. Фразеологічний словник української мови

набігти

збі́гло (набі́гло) на ду́мку кому і без додатка, безос. Хто-небудь раптово про щось подумав, відчув якесь бажання і т. ін. Збігло мені на думку, чи не лісовничку я вгледів (Марко Вовчок); “Шикарний мужчина”, збігло на думку Синявіна, і тінь усмішки сковзнула по вустах (Іван Ле); — Та я, бач, тільки спитала, — так набігло на думку: чи наймити гній вивозитимуть, чи повезуть мливо до млина (І. Нечуй-Левицький).

що на язи́к набіжи́ть (понесе́) зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Усе підряд; не задумуючись. Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді, кожне щебече, що на язик набіжить (А. Свидницький); Точильник за оці слова потягнув Гайдучка на поліцію, тут його збили на квасне яблуко, от він і виспівав їм усе, що на язик понесло (П. Козланюк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набігти — набі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набігти — Набі́гти. Вкритися, покритися. Окуляри здіймала вона тому, бо вони в кухні зараз так набігали парою, що в них ще меньше можна було видіти, ніж без них (Галіп, 6) // пол. nabiegnąć -налитися, наповнитися, набрякнути, do oczu nabiegły łzy — до очей набігли (підступили) сльози. Українська літературна мова на Буковині
  3. набігти — див. набігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набігти — НАБІ́ГТИ див. набіга́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. набігти — ЗБИРА́ТИСЯ (опинятися в одному місці, в однієї особи чи в одних руках), ГРОМА́ДИТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, НАГРОМА́ДЖУВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИСЯ, КОНЦЕНТРУВА́ТИСЯ, СТЯГА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ перев. док., розм. Словник синонімів української мови
  6. набігти — Набі́гти, -біжу́, -біжи́ш, -біжа́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. набігти — НАБІ́ГТИ див. набіга́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. набігти — Набігти см. набігати. Словник української мови Грінченка