1. Фразеологічний словник української мови

наварити

ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий. З ним не звариш каші (Л. Костенко); З дурнем пива не звариш (Укр.. присл..); (Копач:) З вами каші не навариш. Піду краще до криниці (І. Карпенко-Карий). звари́ти ка́шу. Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах).

навари́ти ка́ші (пи́ва, гірко́ї і т. ін.) кому і без додатка. Зробити щось небажане, неприємне і т. ін.; наробити лиха, завдати клопоту. Одні лише співчували йому пошепки .. Другі уникали розмови з ним. Мовляв, сам наварив каші, сам і їж (Д. Ткач); — Дай спокій, заступило мені, що я не бачив його перший. Наварив я собі пива (Ірина Вільде); Такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки! (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наварити — навари́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наварити — [наваритие] -ар'у, -ариеш; нак. -ри, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. наварити — див. наварювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наварити — НАВАРИ́ТИ¹ див. нава́рювати¹. НАВАРИ́ТИ² див. нава́рювати². Словник української мови у 20 томах
  5. наварити — Наварила борщу, тай тепер не вихлещу. Наробила тільки клопоту, що й годі позбутися його. Наварив каші, тепер їж. Значіння, що й попереднє. Сам пива наварив, сам і пити будеш. Сам наробив клопоту, сам і відвічати будеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. наварити — НАГОТУВА́ТИ (НАГОТО́ВИТИ рідше) (приготувати багато їжі, страв), НАПО́РАТИ, НАВАРИ́ТИ (не тільки варячи, а й готуючи страву взагалі: зі сл. страва, їжа, обід, вечеря і т. ін. та інфін. їсти, обідати, вечеряти тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. наварити — Навари́ти, -варю́, -ва́риш, -ва́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наварити — НАВАРИ́ТИ див. нава́рювати. Словник української мови в 11 томах
  9. наварити — Наварити см. наварювати. Словник української мови Грінченка