навчати

навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах); Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний); — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко); Подумав, подумав (горобчик) та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка). навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок). навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж (мати) сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

навчати — (давати поради) (у школі) викладати, (про роботу, поведінку) наставляти, повчати, (тварин) дресирувати. Словник синонімів Полюги
навчати — навча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
навчати — Вчити, лем. підковувати <�на всі чотири>; (трохи) підучувати; (у школі) викладати; (тварин) муштрувати; (виховувати) научати, напучувати, напоумляти, сов. наставляти. Словник синонімів Караванського
навчати — див. радити Словник синонімів Вусика
навчати — і научати, -аю, -аєш, недок., навчити, -чу, -чиш і научити, -учу, -учиш, док., перех. 1》 Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід. || Виховувати, прищеплювати, виробляти які-небудь якості, навики і т. ін. || чого або з інфін., рідко чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
навчати — НАВЧА́ТИ, НАУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, НАУЧИ́ТИ, у́чу, у́чиш, док., кого і без дод. 1. Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає (Т. Словник української мови у 20 томах
навчати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
навчати — НАВЧА́ТИ і НАУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш і НАУЧИ́ТИ, у́чу, у́чиш, док., перех. 1. Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати. Так соловейко не дає (Шевч. Словник української мови в 11 томах
навчати — Навча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. навчити, -чу, -чи́ш, гл. 1) Учить, поучать, поучить, научать, научить. Навчай мене, моя матінко, як свекорку годити. Мет. 222. Увійшовши в школу, навчав. Єв. Мр. І. 21. на добрий ро́зум навчати. Поучать, наставлять. Словник української мови Грінченка