навчити
навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Стельмах); Хіба ж я її не гляділа, хіба не ростила, доброму розумові не навчала? (Панас Мирний); — Хівря з серця почала Наталцю бити — уму-розуму вчити (Грицько Григоренко); Подумав, подумав (горобчик) та й почав просити курку: — Навчіть мене розуму, пані матусю! (Леся Українка). навчи́ти на до́брий ро́зум. — А дитина наша,— каже,— ще молоденька, нехай ми ще самі її покохаємо та навчимо на розум добрий (Марко Вовчок). навча́ти добру́ і ро́зуму. Доглядала ж (мати) сама його, сама й навчала Добру і розуму (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- навчити — навчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- навчити — див. навчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навчити — НАВЧИ́ТИ див. навча́ти. Словник української мови у 20 томах
- навчити — Батьків хліб не навчить, як треба жить. Від батьківського багатства не порозумнішаєш. Навчай інших — і сам навчися. Навчання приносить користь не лише учням, але й вчителям. Навчить біда попити, як нема чого ся вхопити. Приповідки або українсько-народня філософія
- навчити — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
- навчити — НАВЧИ́ТИ див. навча́ти. Словник української мови в 11 томах
- навчити — Навчити, -ся см. навчати, -ся. Словник української мови Грінченка