навчити

Значення в інших словниках

1. навчити — навчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. навчити — див. навчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. навчити — НАВЧИ́ТИ див. навча́ти. Словник української мови у 20 томах
4. навчити — Батьків хліб не навчить, як треба жить. Від батьківського багатства не порозумнішаєш. Навчай інших — і сам навчися. Навчання приносить користь не лише учням, але й вчителям. Навчить біда попити, як нема чого ся вхопити. Приповідки або українсько-народня філософія
5. навчити — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Фразеологічний словник української мови
6. навчити — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
7. навчити — Навчити, -ся см. навчати, -ся. Словник української мови Грінченка