навчати
НАВЧА́ТИ і НАУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш і НАУЧИ́ТИ, у́чу, у́чиш, док., перех.
1. Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід.
Дочка вечерять подає, А мати хоче научати. Так соловейко не дає (Шевч., II, 1963, 15);
Дивувалися громадяни його знанню в садівництві, тим більше дивувалися, та він не крився з тим знанням, але радо навчав кождого (Фр., VI, 1951, 34);
Він сидить з блокнотом та олівцем в руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (Гончар, І, 1954, 103);
Дарма, що малий, а й старого научить (Номис, 1864, № 5710);
Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (Гончар, II, 1959, 58);
// Виховувати, прищеплювати, виробляти які-небудь якості, навики і т. ін.
Хто хоче пасти і берегти свою отару, нехай її боронить, .. а не навчає тих ягнят покори (Л. Укр., І, 1951, 169);
Хай кожен [солдат] пам’ятає Суворова: він навчав переносити голод і холод (Кочура, Зол. грамота, 1960, 386);
Бібліотека навчила нас любити книгу (Літ. газ., 9.Х 1948, 3);
// чого або з інфін., рідко чому. Збагачувати досвідом, знаннями, розумінням чого-небудь.
Революція навчила пролетаріат масової боротьби (Ленін, 13, 1949, 99);
Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258);
Злішать, злішать мене ця смерть навчає (Тич., II, 1957, 146);
Життя навчило… Яке не тяжке чоловікові горе, не мусить він покидати батьківщину (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256);
Для Кузьки мати вибирала в кооперативі найдебеліший крам. Цьому навчив її глибокий життєвий досвід (Донч., VI, 1957, 13);
// Учити, привчати до чого-небудь тварин, птахів і т. ін.; дресирувати.
Терпеливо, ласкаво навчив [Вася] дикувате пташеня усяким штуковинам (Ковінька, Кутя.., 1960, 28).
2. Давати поради, вказівки; наставляти.
Що ж діяти? Навчіть мене, люде. Іти хіба до вас в найми? Чи до ладу буде? (Шевч., II, 1953, 182);
Він підійшов до ліжка й почав навчати її, до кого звернутись у Києві і як знайти нас (Досв., Вибр., 1959, 178);
Лука Остапович навчив, що переказати Тесленкові (Головко, II, 1957, 598);
// розм. Навчаючи, вдаватися до покарання; карати.
Доведеться йому трохи нагадати ті часи, коли Лук’янові хлопці отаких замудрих дрючками навчали (Мур., Бук. повість, 1959, 64);
Я її навчу, як поважати брата; як заводити бенкети з бахурами… як з ними прилюдно обніматися, цілуватися! (Мирний, IV, 1955, 60).
Навча́ти (навчи́ти) добру́ [і ро́зуму] див. добро́.
Значення в інших словниках
- навчати — (давати поради) (у школі) викладати, (про роботу, поведінку) наставляти, повчати, (тварин) дресирувати. Словник синонімів Полюги
- навчати — навча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- навчати — Вчити, лем. підковувати <�на всі чотири>; (трохи) підучувати; (у школі) викладати; (тварин) муштрувати; (виховувати) научати, напучувати, напоумляти, сов. наставляти. Словник синонімів Караванського
- навчати — див. радити Словник синонімів Вусика
- навчати — і научати, -аю, -аєш, недок., навчити, -чу, -чиш і научити, -учу, -учиш, док., перех. 1》 Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід. || Виховувати, прищеплювати, виробляти які-небудь якості, навики і т. ін. || чого або з інфін., рідко чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навчати — НАВЧА́ТИ, НАУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, НАУЧИ́ТИ, у́чу, у́чиш, док., кого і без дод. 1. Передавати кому-небудь знання, уміння, досвід. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає (Т. Словник української мови у 20 томах
- навчати — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М. Фразеологічний словник української мови
- навчати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
- навчати — Навча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. навчити, -чу, -чи́ш, гл. 1) Учить, поучать, поучить, научать, научить. Навчай мене, моя матінко, як свекорку годити. Мет. 222. Увійшовши в школу, навчав. Єв. Мр. І. 21. на добрий ро́зум навчати. Поучать, наставлять. Словник української мови Грінченка