навчатися

НАВЧА́ТИСЯ і НАУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАВЧИТИСЯ, чу́ся, чи́шся і НАУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док., без додатка, чого, рідко чому або з інфін. Набувати яких-небудь знань, вивчати, опановувати щось.

— Ми, грішні люди, вік свій навчаємось, а проте і ми не до краю розумні кладемось у домовину (Вовчок, VI, 1956, 278);

Не дуріте самі себе. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Шевч., І, 1963, 334);

Я розповідала йому.. про те, як я навчалась співати циганські романси і танцювати на столі (Л. Укр., III, 1952, 707);

Навчається добре бабусина внучка. Погано лише, що росте білоручка (С. Ол., Вибр., 1959, 154);

Хлопець.. швидко навчився всьому тому, що знав і його учитель (Мирний, V, 1955, 309);

Ми не забули нічого, але багато чого навчились (Гончар, III, 1959, 7);

// Бути учнем, студентом і т. ін.

Більше 36 мільйонів дітей навчаються в школах Радянського Союзу (Рад. Укр.,8.VІІІ 1951, 1);

// чого, з інфін., з спол. сл. Набувати навиків, досвіду, уміння що-небудь робити.

Добре, ведіть, показуйте. Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Шевч., І, 1951, 335);

— Живу, — нахмурився Леонід. — Запальнички навчився робити, а Власівна продає (Гончар, IV, 1960, 59);

Від старих людей, а також і від Анта навчився [Сварг] варити крицю (Скл., Святослав, 1959, 13);

// на чому. Оволодівати знаннями, досвідом з урахуванням досягнень і недоліків минулого.

Сила наша була і буде в тому, щоб цілком тверезо враховувати найтяжчі поразки, навчаючись на їх досвіді того, що слід змінити в нашій діяльності (Ленін, 33, 1951, 67);

Наша культура, мистецтво, література і, зокрема, поезія, навчаючись на великих традиціях і зразках минулого, ввібрала в себе.. все краще, цінне, дороге людському серцю (Мал., Думки.., 1959, 3);

// Виховувати, виробляти в собі які-небудь якості, риси, уміння і т. ін.

[Сербин:] Чарівниці не родяться, а навчаються, живучи на світі (Вас., III, 1960, 34);

[Антоніо:] Я бачу, ви навчилися покори, як справжній пуританин (Л. Укр., III, 1952, 113);

Важко дихаючи, Данило кидав гнівні слова. — Перекажи.., нехай він навчиться чемності… (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 596).