надія

ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (З газети); Він (пан) тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький). ті́шитися наді́єю. Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

надія — (очікування чогось бажаного) сподівання, уроч. уповання. Словник синонімів Полюги
Надія — Наді́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
надія — Сподівання, сподіванка; (нездійсненна) МРІЯ; (надійність) впевненість. Словник синонімів Караванського
надія — I сподіванка, сподівання, сподіваннячко, сподія Фразеологічні синоніми: єдина надія; мала надія; остання надія; уся надія (на кого, що) II див. мрія Словник синонімів Вусика
надія — -ї, ж. 1》 Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2》 Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь. Плекати надію. Бути при надії діал. — бути вагітною, чекати пологів (про вагітну жінку). Великий тлумачний словник сучасної мови
Надія — укр.; переклад запозиченого із ст.-сл. імені Надежда, що з'явилось як калька з гр. імені Elpis; від elpis — надія. Надієнька, Надієчка, Надійка, Надіиця, Надя, Надкзня, Надкінька, Надійся, Надкісенька, Надкісечка, Надкзська, Надька, Надібіиа, Надюшенька. Власні імена людей. Словник-довідник
надія — НАДІ́Я, ї, ж. 1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. Як же його у неволі Жити без надії? (Т. Шевченко); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (М. Словник української мови у 20 томах
надія — Без надії чоловік дуріє. Хто стратив надію, той у розпуці і розум тратить. І нашій дитині колись зуби виростуть. І до нас колись доля усміхнеться. І в наше віконце засвітить сонце. І нам щастя усміхнеться. Коби твоє слово, та Богові в вухо. Приповідки або українсько-народня філософія
надія — НАДІЯ — екзистенціал випереджування, сподівання бажаного й очікуваного на підставі особистісного досвіду, віри і знань людини. На відміну від мрії, Н. орієнтована на здійснення бажаного й очікуваного, хоча й припускає можливість їх нереалізації. Філософський енциклопедичний словник
надія — НАДІ́Я (очікування чого-небудь бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); СПОДІВА́ННЯ перев. мн., СПОДІ́ВАНКА розм. (з більшою певністю в здійсненні чогось); УПОВА́ННЯ заст., уроч. Словник синонімів української мови
Надія — Наді́я, -ді́ї, -ді́є! Наді́їн, -їна, -їне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
надія — НАДІ́Я, ї, ж. 1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. Як же його у неволі Жити без надії? (Шевч., II, 1953, 67); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
надія — Надія, -дії ж. Надежда. Козак у дорозі, а надія в Бозі. Ном. № 778. надія певна. Твердая надежда, увѣренность. бути при надії. Быть беременной, ожидать родовъ. Волынь. ум. надієнька, наді́їця. Маю в Бога надієньку, що і сам марно не згинеш. Чуб. Словник української мови Грінченка