1. Словник української мови у 20 томах

надія

НАДІ́Я, ї, ж.

1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання.

Як же його у неволі Жити без надії? (Т. Шевченко);

Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (М. Коцюбинський);

Найбільше в нього надії було на те, що він зустрінеться з кимось із сільських хлопців (Григорій Тютюнник).

2. Той, (те) на кого (на що) можна надіятися, покладатися, хто (що) є відрадою, опорою для кого-небудь.

А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! (Т. Шевченко);

Тепер вона [мати] одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості (Ю. Мельничук);

І от довічна твоя надія – твоя земля – лежить перед тобою і ледь-ледь бринить потемнілою стернею. Але кращої музики, як ця, ніколи не чув Мар'ян (М. Стельмах);

Ось як вчинив з нею він, її надія, її опора (О. Гончар).

Втрача́ти (тра́тити) / утра́тити (стра́тити) [оста́нню] наді́ю див. утрача́ти;

(1) Мала́ наді́я; Ма́ло (нема́) наді́ї (на кого – що) – нічого сподіватися на можливість здійснення бажаного, потрібного і т. ін.

Щось мала надія На такого батька: .. Все проп'є до краю, Чисто все забуде... (П. Грабовський);

“П'ятизлотник” тепер саме списується з “Зорі”; незабаром буде подано його в цензуру, хоч, правду сказати, і в мене мало надії на те, щоб цензура розв'язала його (М. Коцюбинський);

[Тетеря:] Мамо, мамо!. Ви втеряли [втратили]дочку, а я молоду жінку. Мамо, покладіться на одного Бога. Другої надії нема (І. Нечуй-Левицький);

Ма́ти наді́ю див. ма́ти²;

Пе́стити наді́ю в се́рці див. пе́сти́ти;

Плека́ти наді́ю див. плека́ти;

Поклада́ти / покла́сти [всю] наді́ю ([всі] [свої́] наді́ї) див. поклада́ти;

Склада́ти / скла́сти наді́ю (наді́ї) див. склада́ти;

(2) Уся́ наді́я на кого – дуже віриться, що хто-небудь здійснить щось бажане, потрібне і т. ін.

– На вас уся надія, товариші. Заради цього і прибув сюди до вас. Неодмінно треба звільнити [заарештованого] (А. Головко).

○ (3) У наді́ї (на що, з інфін.) – сподіваючись на що-небудь або на здійснення чогось.

Вони [Остап і Соломія] спочили трохи, осмілені тишею, звелись і обережно побрели вздовж гір в надії натрапити на яругу, де можна б було захиститися від дощу й холоду (М. Коцюбинський);

Федот сидить у Полтаві на вокзалі в надії на попутний транспорт (Григорій Тютюнник).

◇ Кла́сти наді́ю див. кла́сти;

Подава́ти / пода́ти наді́ю (наді́ї) див. подава́ти¹;

(4) При наді́ї, зі сл. бути. – вагітна.

– Як я була при надії, а він напитий прийшов, то й за волоси мене водив, і ще й кулакував (Л. Мартович);

Ірина вже народила сина Ізяслава і дочку Єлизавету та й знов була при надії (П. Загребельний);

Сподіва́тися (поклада́ти наді́ю) на ща́стя див. сподіва́тися;

Ті́шити себе́ (ті́шитися) наді́єю (ду́мкою) див. ті́шити;

(5) Ті́шитися наді́єю (д) див. ті́шити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надія — (очікування чогось бажаного) сподівання, уроч. уповання. Словник синонімів Полюги
  2. Надія — Наді́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. надія — Сподівання, сподіванка; (нездійсненна) МРІЯ; (надійність) впевненість. Словник синонімів Караванського
  4. надія — I сподіванка, сподівання, сподіваннячко, сподія Фразеологічні синоніми: єдина надія; мала надія; остання надія; уся надія (на кого, що) II див. мрія Словник синонімів Вусика
  5. надія — -ї, ж. 1》 Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2》 Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого-небудь. Плекати надію. Бути при надії діал. — бути вагітною, чекати пологів (про вагітну жінку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Надія — укр.; переклад запозиченого із ст.-сл. імені Надежда, що з'явилось як калька з гр. імені Elpis; від elpis — надія. Надієнька, Надієчка, Надійка, Надіиця, Надя, Надкзня, Надкінька, Надійся, Надкісенька, Надкісечка, Надкзська, Надька, Надібіиа, Надюшенька. Власні імена людей. Словник-довідник
  7. надія — Без надії чоловік дуріє. Хто стратив надію, той у розпуці і розум тратить. І нашій дитині колись зуби виростуть. І до нас колись доля усміхнеться. І в наше віконце засвітить сонце. І нам щастя усміхнеться. Коби твоє слово, та Богові в вухо. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. надія — ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять... Фразеологічний словник української мови
  9. надія — НАДІЯ — екзистенціал випереджування, сподівання бажаного й очікуваного на підставі особистісного досвіду, віри і знань людини. На відміну від мрії, Н. орієнтована на здійснення бажаного й очікуваного, хоча й припускає можливість їх нереалізації. Філософський енциклопедичний словник
  10. надія — НАДІ́Я (очікування чого-небудь бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); СПОДІВА́ННЯ перев. мн., СПОДІ́ВАНКА розм. (з більшою певністю в здійсненні чогось); УПОВА́ННЯ заст., уроч. Словник синонімів української мови
  11. Надія — Наді́я, -ді́ї, -ді́є! Наді́їн, -їна, -їне Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. надія — НАДІ́Я, ї, ж. 1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. Як же його у неволі Жити без надії? (Шевч., II, 1953, 67); Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. надія — Надія, -дії ж. Надежда. Козак у дорозі, а надія в Бозі. Ном. № 778. надія певна. Твердая надежда, увѣренность. бути при надії. Быть беременной, ожидать родовъ. Волынь. ум. надієнька, наді́їця. Маю в Бога надієньку, що і сам марно не згинеш. Чуб. Словник української мови Грінченка