1. Фразеологічний словник української мови

називати

назива́ти / назва́ти ре́чі їх (свої́ми, вла́сними, спра́вжніми і т. ін.) імена́ми. Говорити про кого-, що-небудь прямо, відверто, недвозначно і т. ін., не добираючи делікатних слів чи виразів. Він саме оповідав тепер подробиці любовних своїх авантюр, називаючи речі їх іменами (Г. Хоткевич); — Ви ображаєте мене, молодий чоловіче! — Зовсім ні. Я називаю речі своїми іменами (В. Речмедін).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. називати — (давати ім'я комусь) прозивати, іменувати, величати, (образливо) обзивати, дражнити, (док.) наректи, (при хрещенні) охрестити. Словник синонімів Полюги
  2. називати — назива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. називати — (давати ім'я) ур. нарікати; (звертаючись) звати, іменувати, титулувати, р. кликати; (себе) відрекомендовувати; (раєм) вважати; (ціну) призначати; док. НАЗВАТИ, найменувати; (гостей) наскликати, накликати. Словник синонімів Караванського
  4. називати — -аю, -аєш, недок., назвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. || Давати прізвисько кому-небудь. || Звати, іменувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. називати — НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., кого, що. 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім'я. Любяч – так здавна називали люди полянського племені городище роду Воїнів над Дніпром (С. Словник української мови у 20 томах
  6. називати — НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок. Словник синонімів української мови
  7. називати — Назива́ти, -ва́ю, -ва́єш, -ва́є; назва́ти, -зву́, -зве́ш, -зву́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. називати — НАЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЗВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех, 1. перев. док. Давати кому-, чому-небудь назву, ім’я. Його [вітер] називають за тією стороною горизонту, звідки він дме (Фіз. геогр. Словник української мови в 11 томах
  9. називати — Назива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. назвати, -зву, -зве́ш, гл. Называть, назвать. Та нічого не сказала, тілько серденьком назвала. Мет. 75. Словник української мови Грінченка