небуття

відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю. Збанацький); Пішов чоловік у небуття, так і не повідавши нікому таємниці, де придбав хлопчину, з якого той кореня (І. Головченко і О. Мусієнко); (Ганна Андріївна:) Ні, сину, мені легко на серці. Я спокійно відходжу в небуття, бо знаю кінець... Перемогу нашу бачу над ворогом (Ю. Мокрієв). 2. Безповоротно минути, пройти. Ще приголомшені вчорашнім ходять ті, хто вцілів у війні, ще не віриться їм, що війна відійшла в небуття (П. Загребельний); У небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери, чуми спалахували в селах та містах нашої країни (З газети); // Перестати існувати; зникнути. На обрії, неначе хмари, Лежали сині пасма гір. Та яничарів двох примари Мені ще заступали зір. Я не питав про їх наймення — Нехай ідуть у небуття. Їх відреклася рідна неня, За свідка маючи життя (Д. Павличко).

ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Радісно розуміти, що книжки Юрія Шовкопляса в безвість не канули (З газети); Довкола панувала могильна тиша, немов земля вся канула в небуття (В. Гжицький).

ки́нути у небуття́. Забути що-небудь. А кинеш у небуття батьківське, сину, то й власне життя безплідно впаде (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небуття — небуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. небуття — Безвість, непам'ять; (нереальний світ) засвіти. Словник синонімів Караванського
  3. небуття — див. смерть Словник синонімів Вусика
  4. небуття — [неибут':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
  5. небуття — -я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина Вільде); На дорозі порожньо, і я думаю про небуття (М. Словник української мови у 20 томах
  7. небуття — НЕБУТТЯ — заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. 1) Синонім неіснування, котре у Гегеля отримало назву "ніщо", або "чисте ніщо". Філософський енциклопедичний словник
  8. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті — і все (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 42); З подякою.. Словник української мови в 11 томах