небуття

Значення в інших словниках

1. небуття — небуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. небуття — Безвість, непам'ять; (нереальний світ) засвіти. Словник синонімів Караванського
3. небуття — [неибут':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
4. небуття — -я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина Вільде); На дорозі порожньо, і я думаю про небуття (М. Словник української мови у 20 томах
6. небуття — відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю. Фразеологічний словник української мови
7. небуття — НЕБУТТЯ — заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. 1) Синонім неіснування, котре у Гегеля отримало назву "ніщо", або "чисте ніщо". Філософський енциклопедичний словник
8. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті — і все (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 42); З подякою.. Словник української мови в 11 томах