небуття

НЕБУТТЯ — заперечення буття. Має відповідні останньому, але протилежні значення. 1) Синонім неіснування, котре у Гегеля отримало назву "ніщо", або "чисте ніщо". Взяті самі по собі, такого роду буття і "ніщо" — це абстракції, що й виражено прикметником "чисте". Якщо від речі відокремити всі властивості, за винятком того, що вона є, то нічого не залишиться. Тому чисте буття і "ніщо" однаково беззмістовні і тотожні між собою. Водночас вони абсолютно протилежні, бо становлять відмінність між існуючими чи неіснуючими речами. В цій суперечності криється таємниця, чому Гайдеггер і каже: "3 питанням про буття як таке ми підступаємо до межі повної темряви". 2) Визначене Н. — певна річ, явище, стан, що виникають із знищення чи зникнення попередніх утворень. Так, брунька зникає, коли розпускається квітка, квітка — з появою плода тощо (Гегель, "Феноменологія духу"). Кожне наступне утворення є запереченням, Н. попереднього. Буття та Н. у поєднанні утворюють сторони чи моменти становлення, в якому щось виникає і щось зникає, отже, містить в собі подвійний перехід буття в Н. і навпаки. В цьому особливість філософії Геракліта і всієї діалектики становлення, що її Лосєв відносить до головних характеристик античного світогляду. Обидва сенси Н. відіграють вирішальну роль у житті людини, бо лише вона здатна відокремлювати їх від речей і робити змістом своєї діяльності. Це досягається завдяки свідомості і мисленню. 3) Звідси третій сенс Н.: воно — синонім свідомості. Таке тлумачення розроблено в праці Сартра "Буття і ніщо". У Гегеля дані категорії мають переважно онтологічний характер. Сартр повертає їх у сферу антропології. Перша позначає об'єктивне, матеріальне, тілесне, друга — суб'єктивне, діяльнісне начало, котре обґрунтовує фундаментальну властивість людини — свободу. Остання — це не пізнання необхідності, як уявлялося традиційно, а неантизація (тобто заперечення) всього об'єктивного. В цьому полягає й інший вагомий сенс, бо з поступом історії руйнівна, неантизуюча роль людства помітно зростає і ставить під питання своє власне буття (див. ніщо).

М. Булатов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небуття — див. смерть Словник синонімів Вусика
  2. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли не було або припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті – і все (Ірина Вільде); На дорозі порожньо, і я думаю про небуття (М. Словник української мови у 20 томах
  3. небуття — [неибут':а] -т':а Орфоепічний словник української мови
  4. небуття — відійти́ (піти́) / відхо́дити (іти́) у небуття́, книжн. 1. уроч. Померти. Не помре (Сеспель), не має права піти в небуття раніше, ніж побуде вдома, на рідній землі (Ю. Фразеологічний словник української мови
  5. небуття — небуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  6. небуття — -я, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. небуття — Безвість, непам'ять; (нереальний світ) засвіти. Словник синонімів Караванського
  8. небуття — НЕБУТТЯ́, я́, с. Стан, коли припиняється існування, життя, буття. Мені здавалось, що я перестаю бути. Просто розтаю у небутті — і все (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 42); З подякою.. Словник української мови в 11 томах