1. Фразеологічний словник української мови

низький

би́ти (низькі́ (глибо́кі)) покло́ни. 1. Шанобливо вклонятися, виражаючи почуття поваги. То плакавши, то поклони бивши, розкраснілася (розчервонілася) Галочка (Г. Квітка-Основ’яненко); // Молитися. А я, брати запорожці, Возьму собі рясу Та піду поклони бити в Межигор до Спаса (Т. Шевченко); Найщиріше й найспокійніше молиться мати. Вона стоїть дещо збоку, .. б’є глибокі, до самої землі, поклони (У. Самчук). 2. перед ким—чим. Схилятися перед ким-, чим-небудь. Між т. зв. в Галичині “москвофілами” і народовцями в принципах нема великої різниці: ті і другі б’ють поклони перед національними святощами, і для тих, і для других національність — альфа і омега всіх змагань (М. Драгоманов).

віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (А. Малишко); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Т. Шевченко); Пішли усі поклони Йому віддати — Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (М. Стельмах); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (С. Воскрекасенко). 2. кому, чому. Виражати почуття глибокої поваги, пошани, схилятися перед ким-, чим-небудь. Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (М. Рильський); Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (М. Зеров).

низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, працівни́к і т. ін. Який займає незначне становище в суспільстві. Був той хлопець такого ж дрібного льоту, як і вона,— розносив од свого хазяїна-ткача вовну прялям (Переклад М. Лукаша).

низько́ї (невисо́кої) про́би. 1. Щось недосконале, недовершене, примітивне і т. ін. Не завжди щастить журналам приходити на зустріч з читачем з повноцінним “багажем” трапляються .. і твори невисокої проби (З журналу). 2. перен. Некультурний, має погану вдачу і т. ін. Він переконався, що молодий граф Едвін — чоловік дуже низької проби, картяр і розпусник (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. низький — (який невисокий) малий, невисокий, невеликий, низькорослий, (дуже низький) маленький, карликуватий, куций, приземний, присадкуватий, (на невеликій висоті) невисокий, (про хмари) навислий, (про звуки) грубий, густий, басовитий. Словник синонімів Полюги
  2. низький — низький – ниций Низький – переносно “підлий, негідний”. На жаль, останнім часом майже вийшов з ужитку раніше поширений його синонім ниций. “Жірондіст: Ти, як ниций кат, хотів би знищити не тільки тіло, а й розум, виточив би вкупі з кров’ю мою ідею!... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. низький — низьки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. низький — Невисокий, (хто) малий, присадкуватий, низькорослий, карлуватий; (лоб) вузький; (уклін) доземний; (вітер) низовий; (врожай) мізерний; (- міру вияву) незначний, неінтенсивний <н. Словник синонімів Караванського
  5. низький — (зростом), вузлуватий, гном, гномик, дрібний, дрібнорослий, дрібнуватий, замірок, замухришка, каракуць, каракуцька, карапуз, карапузистий, карапузкуватий, карапузуватий, карлик, карликовий, карликуватий, карло, карложа, карлуватий, карля, картан... Словник синонімів Вусика
  6. низький — [ниез'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  7. низький — -а, -е. 1》 Який має малу відстань від нижньої частини до верхньої або який має висоту меншу від звичайної для таких предметів; прот. високий. || Невисокий на зріст. Низький уклін. 2》 Який міститься на невеликій, близькій від землі віддалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. низький — НИЗЬКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ни́жчий. 1. Який має малу відстань від нижньої частини до верхньої або який має висоту меншу від звичайної для таких предметів; протилежне високий. Одна гора високая, а другая низька (П. Чубинський); Настя .. Словник української мови у 20 томах
  9. низький — син. баскетболіст, бждонц, блоха в скафандрі, курдупель, шибзик, шкварка, штемп. Словник жарґонної лексики української мови
  10. низький — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  11. низький — Низьки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. низький — НИЗЬКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ни́жчий, а, е. 1. Який має малу відстань від нижньої частини до верхньої або який має висоту меншу від звичайної для таких предметів; протилежне високий. Одна гора високая, а другая низька (Чуб., V, 1874, 38); Настя.. Словник української мови в 11 томах