1. Фразеологічний словник української мови

он

он (ось) (воно́) як. Уживається для вираження захоплення, подиву або іронічного ставлення до чого-небудь. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув… (Л. Глібов); — Ніякого наказу… я не одержував.. — Ах, он як! Розумію. До речі, в штабі це також передбачали (О. Довженко); — Он як! — похопився редактор, нашорошивши вуха (О. Бердник). ось воно́ я́кечки, розм. Чоловік роззявив від подиву рота і стояв так кілька секунд, потім .. блаженно закректав і .. сказав Дорошеві: — Ось воно якечки (Григорій Тютюнник).

он (от) воно́ що! Уживається для вираження сильного здивування з якого-небудь приводу або здогаду про щось. — Еге, так от воно що! Тут догадався дід, що чортяка та закохався у відьму (М. Старицький); Ах, он воно що, значить, її веселі, язикаті сусідки вважають за потрібне піклуватися про неї? Вже, мабуть, добре почесали язики і в кімнатах гуртожитку, і на фабриці (В. Собко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. он — он частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. он — I онде, ондечки, оніно, ононо, ононо-го Фразеологічні синоніми: аж он; аж онде; аж ондечки II див. близько Словник синонімів Вусика
  3. он — част. 1》 вказ. Указує на що-небудь віддалене. || Указує на якийсь факт, подію, явище і т. ін. || Указує на який-небудь предмет або особу. || Указує на суперечливу ситуацію або при протиставленні. 2》 вказ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. он — ОН, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. Он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Т. Шевченко); Он зірка в небі пролетіла (В. Сосюра); // Уживається при вказуванні на якийсь факт, подію, явище і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. он — Той див. она Словник застарілих та маловживаних слів
  6. он — ОН част. вказ. (уживається при вказуванні на кого-, що-небудь віддалене або на певній відстані, перев. супроводжується жестом), О́НДЕ, ОТО́ (ОТТО́) розм., ТО розм., О́НДЕЧКИ розм. Он зірка в небі пролетіла (В. Словник синонімів української мови
  7. он — Он, частка, присл.; он-он Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. он — ОН, част. 1. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. Он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Шевч., II, 1953, 230); Он зірка в небі пролетіла (Сос., II, 1958, 75); // Уживається при вказуванні на якийсь факт, подію, явище і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  9. он — Он нар. Вонъ, вотъ. Он глянь! Шевч. Он що, сестрице, я тобі скажу. Рудч. Ск. ІІ. 156. Так он з якої се причини. Ном. он-о́н, он-он-о́н. Вонъ тамъ. Словник української мови Грінченка