1. Фразеологічний словник української мови

пашіти

(аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем (І. Нечуй-Левицький); Припухлі гарячі губи, дотик яких ще кілька хвилин тому Юрко відчував на своїх щоках, пашіли вогнем, чутливі ніздрі нервово здригались, а в глибоких темних очах — і радість якась, і туга (І. Цюпа); Схилився (Чіпка) біля неї трохи на лікоть та скоса поглядав на її личко, що від такої несподіваної тривоги зашарілось .. — пашіло полум’ям (Панас Мирний).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ((аж) паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пашіти — (віддавати тепло) жахтіти. Словник синонімів Полюги
  2. пашіти — паші́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. пашіти — (жаром) жахтіти, (- щоки) горіти, с. палати, палахкотіти. Словник синонімів Караванського
  4. пашіти — -шить, недок. 1》 Виділяти багато жару, тепла, будучи розпеченим, нагрітим, натопленим і т. ін. || безос. 2》 перен. Бути гарячим, червоним через підвищення температури, хвилювання, збудження (про тіло, обличчя і т. ін.). || безос. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пашіти — ПАШІ́ТИ, ши́ть, недок. 1. Виділяти багато жару, тепла, від розпеченого, нагрітого, натопленого і т. ін. стану. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (І. Нечуй-Левицький); Гаряча задуха стоїть у сараях. Пашить над головою розпечена черепиця (О. Словник української мови у 20 томах
  6. пашіти — ГОРІ́ТИ (бути в жару — перев. від хвороби), ПАЛА́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПАШІ́ТИ, ЖАХТІ́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ розм. (про тіло, обличчя й т. ін.). У неї не тільки лице, шия, руки горіли, — вся вона пашіла, очі так і світили, так і сипали жаром (Панас Мирний)... Словник синонімів української мови
  7. пашіти — Паші́ти, пашу́, паши́ш, паша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пашіти — ПАШІ́ТИ, ши́ть, недок. 1. Виділяти багато жару, тепла, будучи розпеченим, нагрітим, натопленим і т. ін. Здорова піч була вже витоплена й пашіла вогнем (Н.-Лев., ІІ, 1956, 335); Гаряча задуха стоїть у сараях. Словник української мови в 11 томах
  9. пашіти — Пашіти, -шу, -шиш гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31. Словник української мови Грінченка